Вдома завжди безпечно

але за порогом відразу

коли Пан Когіто вранці

виходить гуляти

натрапляє на бездну

це не бездна Паскаля

це не бездна Достоєвського

це бездна

співрозмірна Панові Когіто

дні бездонні

дні вселяючі жах

за ним слідують тінню

спиняються біля пекарні

з-за плеча пана Когіто в парку

з ним читають газету

болючі наче екзема

вірні як пес

замілкі щоб проковтнути

голову руки і ноги

коли-небудь можливо

бездна побільшає

бездна дозріє

і стане значною

аби тільки знати

яку вона п'є воду

яким зерном годувати

зараз Пан Когіто

міг би набрати

пару жменей піску

засипать її

але він такого не чинить

так коли він

вертається додому

то залишає бездну

за порогом

дбайливо накривши її

шматком старої тканини

Przepaść Pan Cogito

W domu zawsze bezpiecznie

ale zaraz za progiem

gdy rankiem Pan Cogito

wychodzi na spacer

napotyka przepaść

nie jest to przepaść Pascala

nie jest to przepaść Dostojewskiego

jest to przepaść

ma miarę Pana Cogito

dni bezdenne

dni budzące grozę

idzie za nim jak cień

przystaje przed piekarnią

w parku przed ramię Pan Cogito

czyta z nim gazetę

uciążliwa jak egzema

przywiązana jak pies

za płytka żeby pochłonęła

głowę ręce i nogi

kiedyś być może

przepaść wyrośnie

przepaść dojrzej

i będzie poważna

żeby tylko wiedzieć

jaką pije wodę

jakim karmić ją ziarnem

teraz

Pan Cogito

mógłby zebrać

parę garści piasku

zasypać ją

ale nie czyni tego

więc kiedy

wraca do domu

zostawia przepaść

za progiem

przykrywając starannie

kawałkiem starej materii