Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Збіґнєв Герберт

Балада про старих холостяків

Бриються. Потім довго шукають під комодом запонки.

Старанно зав’язують краватку і посміхаються дзеркалу. Тому що зараз

це лагідний шовк, а колись мотузка для першого кохання. Ну що ж,

Все минає. Пережили це то й що. Чоловік заспокоївся.

Підтяжки звисають позаду. Якби були діти, вони бігали б з тими підтяжками.

- „Рейчел, куди пан...” – це завжди, одягаючи жилет.

Неодмінний. 

 

Ballada o starych kawalerach(wiersz klasyka)

Golą się brzytwą. Potem długo szukają spinki pod komodę. 
Starannie więc krawat i uśmiechają się do lustra. Bo teraz to jest 
łagodny jedwab, a wtedy za pierwszej miłości był sznur. No cóż, 
wszystko mija. Przeżyło się to i owo. Wystygł człowiek. 
Szelki wiszą z tylu. Gdyby były dzieci, biegałyby za tymi szelkami. 
- "Rachelo, kiedy Pan..." - to zawsze przy nakładaniu kamizelki. 
Nieodzowne.

Категорія: Збіґнєв Герберт | Додав: Kunigunde (02.04.2016)
Переглядів: 202 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: