Реальний поєдинок Аполлона

і Марсія

(абсолютний слух

і необмежений діапазон)

відбувся в надвечір’я

там як відомо

судді

віддали перемогу богу

той міцно прив’язав до дерева

й ретельно відділив від тіла шкіру

Марсій

кричав

і коли крик сягав

шляхетних вух

він тішився відлунням крику

тамуючи тремтіння від огиди

шкребе своїм знаряддям Аполлон

лиш уявивши

голос Марсія

це монотонне

складене з одного звуку

А

по суті  

Марсій

вважав

безцінним скарбом

своє тіло

печінки лисий горб

поживний білий жир

шумливий ліс легень

смачні пригорки м’язів

озеро жовчі, кров і холод

зимового вітру в кістках

над сіллю спогадів

тамуючи тремтіння від огиди

шкребе своїм знаряддям Аполлон

тепер до хору

додалися хребці від Марсія

але здебільшого лиш А

ще глибше з домішком іржі

цього не можуть витримати

нерви бога із витончених матеріалів

по гравійній алеї

обсадженій самшитом

йде переможець

роздумуючи

чи завивання Марсія

підхопить час

як новий напрямок

мистецтва – скажімо – специфічний

раптом

йому під ноги впав

закам'янілий соловей

він оглянувся

і побачив

що дерево де Марсій був прив’язаний

зробилось сивим

повністю

* Афіна винайшла флейту (авлос) і грала на ній чудові мелодії. Всі боги заслуховувалися, але Гера і Афродіти чомусь сміялися. Афіна подивилася на своє відображення в воді і побачила, яке кумедне її обличчя з надутими щоками і виряченими очима. Розгнівана, кинула флейту, пообіцявши нещастя будь-кому, хто її візьме. Знайшов цю флейту сатир Марсій, син річкового бога Еагра. Він досяг у грі на флейті такої досконалості, що зважився викликати на змагання Аполлона. Судили змагання Музи, подруги Аполлона, і відомий своєю неупередженістю цар Мідас. Переможцеві було дозволено обрати будь-яку кару для переможеного. Гра Аполлона на кіфарі (лірі) здалася Музам кращою, а Мідас віддав перевагу Марсію. За це Аполлон винагородив Мідаса ослячими вухами і, як переможець, наказав прив’язати Марсія до дерева і чи то власноруч зідрав з живого шкіру, чи то це зробили скіфи за його наказом.

У міфі відобразилося змагання культів Аполлона і Діонісія. Спокійне, гармонійне звучання струнних інструментів сприймалося як таке, що звеличує дух. Вважалося, що грубий, вульгарний звук духових інструментів пробуджує низькі пристрасті. До того ж флейта була фалічним символом. Поєдинок Аполлона і Марсія – це змагання інтелектуального й емоційного, духовного й чуттєвого, традиційного і нового, аристократичного і плебейського.

У Древньому Римі Марсій став символом свободи, його статуї стояли чи не на всіх ринках. Християнство теж не обійшло Марсія увагою – тема розп’яття Марсія на дереві і жорстокої страти надихала митців схожістю з жорстокими стратами християнських мучеників і, навіть, розп’яттям Христа.

Apollo i Marsjasz

właściwy pojedynek Apollona 
z Marsjaszem 
(słuch absolutny 
kontra ogromna skala) 
odbywa się pod wieczór 
gdy jak już wiemy 
sędziowie 
przyznali zwycięstwo bogu 

mocno przywiązany do drzewa 
dokładnie odarty ze skóry 
Marsjasz 
krzyczy 
zanim krzyk jego dojdzie 
do jego wysokich uszu 
wypoczywa w cieniu tego krzyku 

wstrząsany dreszczem obrzydzenia 
Apollo czyści swój instrument 

tylko z pozoru 
głos Marsjasza 
jest monotonny 
i składa się z jednej samogłoski 
A 

w istocie 
opowiada 
Marsjasz 
nieprzebrane bogactwo 
swego ciała 

łyse góry wątroby 
pokarmów białe wąwozy 
szumiące lasy płuc 
słodkie pagórki mięśni 
stawy żółć krew i dreszcze 
zimowy wiatr kości 
nad solą pamięci 

wstrząsany dreszczem obrzydzenia 
Apollo czyści swój instrument 

teraz do chóru 
przyłącza się stos pacierzowy Marsjasza 
w zasadzie to samo A 
tylko głębsze z dodatkiem rdzy 

to już jest ponad wytrzymałość 
boga o nerwach z tworzyw sztucznych 

żwirową aleją 
wysadzaną bukszpanem 
odchodzi zwycięzca 
zastanawiając się 
czy z wycia Marsjasza 
nie powstanie z czasem 
nowa gałąź 
sztuki - powiedzmy - konkretnej 

nagle 
pod nogi upada mu 
skamieniały słowik 

odwraca głowę 
i widzi 
że drzewo do którego przywiązany był Marsjasz 
jest siwe 

zupełnie

композитор український монах Олексей Захаренко - Dance of the clouds