Не була красунею дещо качиний ніс

решту тілесної оболонки знавці цінували високо

треба їм вірити та вже тепер не тільки ніхто

не відтворить її танець але не воскресить і Айседору

вона залишиться загадкою в тюлевому таїнстві

як письмена майя як посмішка Джоконди

Те чому вона завдячувала недосяжною славою

можливо в цьому був поганий смак як вірш Нерона

сценічний як стогін божественної Сари[1]  рев Холлідея

згубна влада здійснена Духом часу

це означає диявол моди диявол минущості

зупиняє годинник ери - боги ідуть на дно

Греків знала настільки, наскільки могла би знати

звичайна дівчина зі штату Огайо

одержима видіннями міфічної Еллади

Бурдель[2]  її різьбив у образі вакханки

Легковажно розкрила тайни серця і алькова

у книзі гідній осуду під назвою Моє життя

Відтоді нам відомо точно як актор Берегі[3] 

відкрив для неї світ пристрасті як шаленіли

Гордон Крейг[4]  і Станіславський Костянтин[5] 

орди набобів музикантів літераторів

і Паріс до ніг їй кинув Singer[6] 

усе що мав - імперію

надійних швейних машин et cetera[7] 

Ах якби тоді жив Еврипід

мабуть її б він покохав або зненавидів

і дав би роль в трагедії вже на віки

чим більше згасав її талант тим гарячіше

вона вважала що тільки танець здатен врятувати світ

від злиднів і від горя але містична віра

її штовхнула на трибуни і так агітувала

що променилася флюїдами як домна

а злидні й горе завмирали на місці як стовп

Бо мабуть забула на жаль мистецтво не рятувало

Аполлон Музагет[8]  хай вибачає помилку

Недовго але пристрасно як все що робила

вона любила молоду Країну Рад і Леніна

залежна Зірка на шиї Машиніста Історії

На жаль ні з чого цього не спалахнула іскра

Айседору нудило з важкої промисловості й сільського господарства

революція в легкому танці була і буде сном

Бідолашна переплутала утопію і правду

а далі після того як натовпом пішли за нею

світила науки пастори і Сартри

на жаль  їй довелося попрощатися з Країною Надій

для розради вона взяла безцінного поета

несамовитого Єсеніна який любив собачитись

Воістину фінал мистецтва був гідний драми

після життя наповненого злетами й падіннями

знаряддям смерті став шарф із кашеміру

занадто довгий певно як хвіст комети

шарф з кашеміру заплутаний у спицях авта

задушив як збожеволілий від ревнощів Отелло

А вона і досі танцює понад сто років

сіра старенька бліда майже невидима

вона танцює між величчю й насмішками

вже не настільки екстатично, як раніше

зі зрілим роздумом розважливої абатиси

ступає босими ногами над прірвою.

[1] Сара Бернар - французька акторка, яку вважають еталоном акторської майстерності, її називали Божественною Сарою

[2] Антуан Бурдель - французький скульптор на зламі 19-20-го століть, учень Огюста Родена, послідовник його класичних традицій. Робив пастелі, ескізи для фресок, скульптурні монументи, рельєфи.Побачивши Айседору Дункан в балеті "Іфігенія в Тавриді" в 1909 році, Бурдель наступного дня зробив 150 рисунків, відтворивши по пам'яті танцювальні па. Фіолетове й коричневе чорнило, нервовий рисунок, акварель і трішки гуаші - кожен рисунок Бурделя фіксує окремі миті танцю, а разом вони дозволяють відновити чуттєву красу рухів Айседори.

А.Бурдель "Айседора Дункан"

[3] Оскар Берегі угорський актор. На початку 1920-х років Берегі був висланий з Угорщини через "ніби-то політичну діяльність". Айседора познайомилася з ним у Будапешті, на спектаклі, де він грав роль Ромео. Під цим іменем він увійшов у її книгу "Моє життя"

[4] Едвард  Гордон Крег - англійський актор, режисер, театральний дизайнер і реформатор, від нього Айседора у 1906 році народила дочку Дірдре. У 1908 році Айседора познайомила його зі Станіславським Костянтином, який запросив його поставити "Гамлета" у МХАТі.

[5] Костянтин Сергійович Станіславський (Алексєєв) - талановитий актор і театральний режисер, встояв перед чарами Айседори і відмовився бути її коханцем

[6] Паріс Юджин Зінгер - спадкоємець Ісаака Зінгера, винахідника швейної машинки, багато років коханець Айседори, від нього вона народила сина Патрика, блакитноокого з золотими кучерями. У 2013 році автомобіль, в якому їхали Патрик, його зведена сестра Дірдре і гувернантка, впав з мосту в Сену. Дочка й син Айседори загинули.

[7] et cetera - латинський вирах, означаючий "і інші", "і тому подібне". В різних мовах вживається без перекладу. 

[8] "Аполлон Мусагет" - неокласичний балет Ігоря Стравинського. Мусагет в перекладі з грецької означає ватажок муз - одне з імен бога Аполлона

Izydora Duncan

Nie była piękna trochę kaczy nos

resztę powłoki cielesnej znawcy cenili wysoko

trzeba im wierzyć lecz teraz już nikt

nie odtworzy jej tańca nie wskrzesi Izydory

pozostanie zagadką w tiulach tajemnicą

jak pismo Majów jak uśmiech Giocondy

To czemu zawdzięczała niebotyczną sławę

może było w złym guście jak wiersze Nerona

sceniczne jęki boskiej Sary ryki Hallidaya

morderczą władzę sprawuje Zeitgeist

to znaczy diabeł mody diabeł przemijania

zegar epoki staje – bogowie idą na dno

Greków znała na tyle na ile znać może

przeciętna dziewczyna ze stanu Ohio

opętana wizją urojonej Hellady

Bourdelle ją rzeźbił w postaci bakchantki

Lekkomyślnie zdradziła sekrety serca i alkowy

w godnej nagany książce pod tytułem My life

Odtąd wiemy dokładnie jak aktor Beregy

odkrył przed nią świat zmysłów jak szalał

Gordon Craig Konstanty Stanisławski

hordy muzyków nababów pisarzy

a Parys Singer rzucił jej do stóp

wszystko co miał – imperium

niezawodnych maszyn do szycia et cetera

Ach gdyby żył podówczas Eurypides

pewnie by ją pokochał albo znienawidził

i dał rolę w tragedii już na całą wieczność

Im bardziej gasł jej talent tym goręcej

wierzyła że tylko taniec może uratować świat

od nędzy i udręki ta mistyczna wiara

pchnęła ją na trybuny więc agitowała

fluidy szły od niej jak z wielkiego pieca

a nędza i udręka stały w miejscu jak słup

zapomniała widocznie że sztuka hélas nie ocala

Apollo Muzagetes niech wybaczy błąd

Krótko ale namiętnie jak wszystko co robiła

pokochała młodziutki Kraj Rad i Lenina

Gwiazda zawisła na szyi Maszynisty Dziejów

Niestety żadna z tego nie wynikła iskra

Izydora nudziła jeszcze Ciężki Przemysł i Rolnictwo

rewolucja w lekkich pląsach jest i była snem

Biedaczce pomyliła się utopia z prawdą

passons skoro potem tłumy poszły za nią

luminarzy nauki pastorów i Sartre’ów

Kraj Nadziei musiała pożegnać niestety

na pocieszenie wzięła kosztownego poetę

nieprzytomny Jesienin sobaczył kochał wył

Zaprawdę finał sztuki godny był dramatu

po życiu pełnym wzlotów i upadków

narzędziem śmierci stał się kaszmirowy szal

zbyt długi pewnie jak ogon komety

wplątany w szprychy auta kaszmirowy szal

zadusił jak oszalały z zazdrości Otello

A ona jeszcze tańczy ma przeszło sto lat

siwa staruszka blada prawie niewidoczna

między wielkością a śmiesznością tańczy

już nie tak ekstatycznie jak dawniej przed laty

z rozwagą przeoryszy dojrzałym namysłem

stawia swe bose stopy nad przepaścią