Боги ходили колись між людьми, і Музи прекрасні,

І юний бог, Аполлон, цілитель, натхненний, як ти.

І ти для мене така, як вони, Благословенна Єдина,

Дана мені у житті, я наближаюся, змінює образ

Моя героїня, коли я творю і страждаю, з любов’ю

До смерті, яку в ній пізнаю й одержу від неї.

Жити дозволь нам, о ти, з ким страждаю,

З ким я довірливий, щирий і вірний борюся за кращі часи.

Ще будемо ми! І в майбутні роки будуть знати

Про нас, коли геній цінитимуть знову,

Скажуть вони: колись полюбити самотність

Доступно було лиш Богам у їхньому тайному світі.

Кого лиш минуще хвилює, того забирає земля,

Але найближче до світла, до неба ті піднялися,

Хто вірним і щирим коханням й піднесеним духом

Долю здолали, в надії, покорі, смиренні.

Friedrich Hölderlin „Götter wandelten einst ...“

Götter wandelten einst bei Menschen, die herrlichen Musen

  Und der Jüngling, Apoll, heilend, begeisternd wie du.

Und du bist mir, wie sie, als hätte der Seligen Einer

  Mich ins Leben gesandt, geh ich, es wandelt das Bild

Meiner Heldin mit mir, wo ich duld und bilde, mit Liebe

  Bis in den Tod, denn dies lernt ich und hab ich von ihr.

Laß uns leben, o du, mit der ich leide, mit der ich

  Innig und glaubig und treu ringe nach schönerer Zeit.

Sind doch wirs! und wüßten sie noch in kommenden Jahren

  Von uns beiden, wenn einst wieder der Genius gilt,

Sprachen sie: es schufen sich einst die Einsamen liebend

  Nur von Göttern gekannt ihre geheimere Welt.

Denn die Sterbliches nur besorgt, es empfangt sie die Erde,

  Aber näher zum Licht wandern, zum Aether hinauf

Sie, die inniger Liebe treu, und göttlichem Geiste

  Hoffend und duldend und still über das Schicksal gesiegt.