Щасливе кохання. Чи це нормально,

чи важливо, чи корисно -

що світові з двох людей,

які не помічають світу?

Звеличувані один одним без жодних заслуг,

перші-ліпші з мільйона, але впевнені,

що так повинно бути - в нагороду за що?

ні за що;

світло впало нізвідки -

чому саме на цих, а не на інших?

Чи воно зневажає справедливість? Так.

Чи воно руйнує старанно встановлені засади,

спростовує верховенство моралі? Руйнує і спростовує.

Погляньте на цих щасливих:

якби вони хоч трішки ховалися,

прикидалися нещасними, радуючи цим приятелів!

Слухати, як вони сміються - образливо.

Якою мовою говорять - ніби зрозуміло.

Але їхні церемонії, манірність,

вигадані клятви один одному -

це схоже на змову за спиною людства!

Важко навіть передбачити, до чого б дійшло,

якби їхній приклад могли наслідувати.

На що може розраховувати релігія, поезія,

що запам'ятати, що обминути.

Щасливе кохання. Чи воно потрібне?

Тактовність і розсудливість його замовчують

як неподобство з вищих сфер Життя.

Чудові діти народжуються і без його участі.

Воно ніколи не змогло б залюднити землю,

воно зустрічається рідко.

Хай люди, які не знають щасливого кохання,

запевняють, що немає щасливого кохання.

З вірою в це їм буде легше жити й помирати.

Wisława Szymborska "Miłość szczęśliwa"

Miłość szczęśliwa. Czy to jest normalne,

czy to poważne, czy to pożyteczne -

co świat ma z dwojga ludzi,

którzy nie widzą świata?

Wywyższeni ku sobie bez żadnej zasługi,

pierwsi lepsi z miliona, ale przekonani,

że tak stać się musiało - w nagrodę za co?

za nic;

światło pada znikąd -

dlaczego właśnie na tych, a nie na innych?

Czy to obraża sprawiedliwość? Tak.

Czy to narusza troskliwie piętrzone zasady,

strącą ze szczytu morał? Narusza i strąca.

Spójrzcie na tych szczęśliwych:

gdyby się chociaż maskowali trochę,

udawali zgnębienie krzepiąc tym przyjaciół!

Słuchajcie, jak się śmieją - obraźliwie.

Jakim językiem mówią - zrozumiałym na pozór.

A te ich ceremonie, ceregiele,

wymyślne obowiązki względem siebie -

wygląda to na zmowę za plecami ludzkości!

Trudno nawet przewidzieć, do czego by doszło,

gdyby ich przykład dał się naśladować.

Na co liczyć by mogły religie, poezje,

o czym by pamiętano, czego zaniechano.

Miłość szczęśliwa. Czy to jest konieczne?

Takt i rozsądek każą milczeć o niej

jako skandalu z wysokich sfer Życia.

Wspaniale dziatki rodzą się bez jej pomocy.

Przenigdy nie zdolałaby zaludnić ziemi,

zdarza się przecież rzadko.

Niech ludzie nie znający miłości szczęśliwej

twierdzą, że nigdy nie ma miłości szczęśliwej.

Z tą wiarą lżej im będzie i żyć, i umierać.