Замість повернення спогадів

у смертну годину

замовляю повернення

загублених речей.

Вікна, тент над дверима,

валіза, пальто, рукавички,

щоб можна було сказати:

навіщо мені вони.

Булавки, гребінь та інше,

ніж, штучна троянда, шнурок,

щоб можна було сказати:

нічого мені не жаль.

Коли-небудь, ключ, знайдешся,

постарайся не запізнитися,

щоб можна було сказати:

Іржа це, мій любий, іржа.

Навалюйтесь хмари свідчень,

перепустки і анкети,

щоб можна було сказати:

сонечко вже заходить.

Годинник, випірни з річки,

дозволь одягнути на руку,

щоб можна було сказати:

я маю право на час.

Знайдеться повітряна кулька,

колись віднесена вітром,

щоб можна було сказати:

тут немає дітей.

Відлетить у вікно відкрите.

відлетить у широкий світ,

нехай хтось вигукне: О!

щоб можна було заплакати.

Martwa natura z balonikiem

Zamiast powrotu wspomnień
w czasie umierania
zamawiam sobie powrót
pogubionych rzeczy.

Oknami, drzwiami parasole,
walizka, rękawiczki, płaszcz,
żebym mogła powiedzieć:
Na co mi to wszystko.

Agrafki, grzebień ten i tamten,
róża z bibuły, sznurek, nóż,
żebym mogła powiedzieć:
Niczego mi nie żal.

Gdziekolwiek jesteś, kluczu,
staraj się przybyć w porę,
żebym mogła powiedzieć:
Rdza, mój drogi, rdza.

Spadnie chmura zaświadczeń,
przepustek i ankiet,
żebym mogła powiedzieć:
Słoneczko zachodzi.

Zegarku, wypłyń z rzeki.
pozwól się wziąć do ręki,
żebym mogła powiedzieć:
Udajesz godzinę.

Znajdzie się też balonik
porwany przez wiatr,
żebym mogła powiedzieć:
Tutaj nie ma dzieci.

Odfruń w otwarte okno.
odfruń w szeroki świat
niech ktoś zawoła: O!
żebym zapłakać mogła