Головна » Статті » Поезія » Віслава Шимборська |
Можливо це все діється в лабораторії? Під однією лампою вдень і мільярдами вночі?
Можливо ми покоління пробне? Пересипувані з посудин в посудини, стряхувані в ретортах, приглянуті чимось більшим ніж око, кожен окремо взятий нарешті пінцетом?
Можливо інакше: ніяких втручань? Зміни приходять самі собою згідно з планом? Вістря діаграми повільно креслить передбачені зигзаги?
Можливо донині в нас нічого цікавого? Контрольні монітори включаються зрідка? Тільки якщо війна і то дуже велика, деякі злети над груддям Землі, чи визначні переходи з пункту А в пункт В?
Можливо навпаки: люблять там виключно епізоди? Ось мале дівчатко на великім екрані пришиває собі ґудзик до рукава.
Датчики посвистують, персонал збігається.
Ах що то за створіннячко з б'ючим всередині сердечком! яка приваблива гідність в пронизуванні нитки! Хтось натхненно кричить: Повідомте Шефа, хай прийде і сам погляне!
Wisława Szymborska "Może to wszystko" Może to wszystko dzieje się w laboratorium? Pod jedną lampą w dzień i miliardami w nocy?
Może jesteśmy pokolenia próbne? Przesypywani z naczynia w naczynie, potrząsani w retortach, obserwowani czymś więcej niż okiem, każdy z osobna brany na koniec w szczypczyki?
Może inaczej: żadnych interwencji? Zmiany zachodzą same zgodnie z planem? Igła wykresu rysuje pomału przewidziane zygzaki?
Może jak dotąd nic w nas ciekawego? Monitory kontrolne włączane są rzadko? Tylko gdy wojna i to raczej duża. niektóre wzloty ponad grudkę Ziemi. czy pokaźne wędrówki z punktu A do B?
Może przeciwnie: gustują tam wyłącznie w epizodach? Oto mała dziewczynka na wielkim ekranie przyszywa sobie guzik do rękawa.
Czujniki pogwizdują, personel się zbiega.
Ach cóż to za istotka z bijącym w środku serduszkiem! Jaka wdzięczna powaga w przewlekaniu nitki! Ktoś woła w uniesieniu: Zawiadomić Szefa, niech przyjdzie i sam popatrzy! | |
Переглядів: 218 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0 | |