Одностороннє знайомство між мною і вами

розвивається не найгірше.

Я знаю це листок, пелюстка, колос, шишка, стебло,

і що з вами діється в квітні, а що в грудні.

Хоча моя зацікавленість без взаємності,

я навмисне схиляюся до деяких з вас,

а до деяких з вас задираю голову.

У вас мої імена:

клен, лопух, переліска,

вереск, ялівець, омела, незабудка,

а ви мене не звете ніяк.

Ми разом подорожуємо.

Зрештою під час спільних подорожей

обмінюються зауваженнями хоча б про погоду,

або про станції, які швидко проминають.

Тем не забракло б, бо в нас багато спільного.

Та сама зірка тримає нас у межах досяжності.

Ми відкидаємо тіні на тих самих правах,

Намагаємося розуміти кожен у свій спосіб,

а те, чого не розуміємо, теж подібне.

Я поясню, як зможу, тільки запитуйте:

Що це таке дивитися очима,

чому б'ється моє серце

і чому моє тіло не має коріння.

Але як відповідати на не задані питання,

якщо на додачу будучи кимось

для вас я швидше ніхто.

Підлісок, ліс, луг і очерет -

все, що вам кажу, це монолог,

і ви його не чуєте.

Розмова з вами потрібна і неможлива.

нагальна в житті поспішливому

і відкладена на ніколи.

Wisława Szymborska "MILCZENIE ROŚLIN"

Jednostronna znajomość między mną a wami

rozwija się nie najgorzej.

Wiem co listek, co płatek, kłos, szyszka, łodyga,

i co się z wami dzieje w kwietniu, a co w grudniu.

Chociaż moja ciekawość jest bez wzajemności,

nad niektórymi schylam się specjalnie,

a ku niektórym z was zadzieram głowę.

Macie u mnie imiona:

klon, łopian, przylaszczka,

wrzos, jałowiec, jemioła, niezapominajka,

a ja u was żadnego.

Podróż nasza jest wspólna.

W czasie wspólnych podróży rozmawia się przecież,

wymienia się uwagi choćby o pogodzie,

albo o stacjach mijanych w rozpędzie.

Nie brakłoby tematów, bo łączy nas wiele.

Ta sama gwiazda trzyma nas w zasięgu.

Rzucamy cienie na tych samych prawach.

Próbujemy coś wiedzieć, każde na swój sposób,

a to, czego nie wiemy, to też podobieństwo.

Objaśnię jak potrafię, tylko zapytajcie:

co to takiego oglądać oczami,

po co serce mi bije

i czemu moje ciało nie zakorzenione.

Ale jak odpowiadać na niestawiane pytania,

jeśli w dodatku jest się kimś

tak bardzo dla was nikim.

Porośla, zagajniki, łąki i szuwary -

wszystko, co do was mówię, to monolog,

i nie wy go słuchacie.

Rozmowa z wami konieczna jest i niemożliwa.

Pilna w życiu pospiesznym

i odłożona na nigdy.