Я добре пам'ятаю цей дитячий страх.

Я обминала калюжі,

Особливо свіжі, після дощу.

Якась з них могла не мати дна,

хоча здавалася такою як інші.

Я ступлю і раптом занурюся повністю

почну злітати вниз,

і ще глибше вниз,

у напрямку відображення хмар

а може й далі.

Потім калюжа висохне,

зімкнеться наді мною.

А я назавжди застряну - де -

з недолітаючим до поверхні криком.

Тільки пізніше прийшло розуміння:

Не всі злі пригоди

вписуються в закони світу

і навіть якби захотіли

вони не можуть статися.

Wisława Szymborska "Kałuża"

Dobrze z dzieciństwa pamiętam ten lęk.

Omijałam kałuże,

zwłaszcza te świeże, po deszczu.

Któraś z nich przecież mogła nie mieć dna,

choć wyglądała jak inne.

Stąpnę i nagle zapadnę się cała,

zacznę wzlatywać w dół,

i jeszcze głębiej w dół,

w kierunku chmur odbitych

a może i dalej.

Potem kałuża wyschnie,

zamknie się nade mną,

A ja na zawsze zatrzaśnięta – gdzie –

Z niedoniesionym na powierzchnię krzykiem.

Dopiero później przyszło zrozumienie:

Nie wszystkie złe przygody

Mieszczą się w regułach świata

I nawet gdyby chciały,

Nie mogą się zdarzyć.