Розминулися як чужі

без жесту чи слова,

вона йшла в магазин,

він до машини.

Може, заклопотані

або неуважні,

чи незадовго перед цим

закохані назавжди.

Зрештою ніяких гарантій

що це вони.

Можливо, здалеку так,

а зблизька зовсім ні.

Дивилася на них з вікна,

а хто дивиться згори,

тому легше помилитися.

Вона зникла за скляними дверима,

він сів за кермо

і швидко поїхав.

Тобто нічого не сталося,

навіть якби сталося.

І я тільки на мить

повіривши побаченому,

намагаюся зараз випадковим віршем

переконати Вас, Читачі,

що це було сумно.

Perspektywa

Minęli się jak obcy,
bez gestu i słowa,
ona w drodze do sklepu,
on do samochodu.

Może w popłochu
albo roztargnieniu,
albo niepamiętaniu,
że przez krótki czas
kochali się na zawsze.

Nie ma zresztą gwarancji,
że to byli oni.
Może z daleka tak,
a z bliska wcale.

Zobaczyłam ich z okna,
a kto patrzy z góry,
ten najłatwiej się myli.

Ona zniknęła za szklanymi drzwiami,
on siadł za kierownicą
i szybko odjechał.
Czyli nic się nie stało
nawet jeśli stało.

A ja, tylko przez moment
pewna, co widziałam,
próbuję teraz w przygodnym wierszyku
wmawiać Wam, Czytelnikom,
że to było smutne.