У Великої Матері немає обличчя.

Нащо Великій Матері обличчя.

Обличчя не вміє вірно співвідноситися з тілом,

обличчя обридло тілу, воно небожественне,

порушує його урочисту єдність.

Обличчя Великої Матері - це опуклий живіт

з незрячим пупком посередині.

У Великої Матері немає стоп.

Нащо Великій Матері стопи.

А де їй подорожувати.

А нащо б ото вникати в подробиці світу.

Вона вже прийшла куди хотіла прийти

і пильнує роботу під напнутою шкірою.

Є світ? Ну то й добре.

Щедрий? Тим краще.

Є куди розбігатися дітям,

є на що задирати голови? Чудово.

Його стільки, що він існує навіть коли сплять

аж занадто цілий і справжній?

І завжди, навіть за спиною, так?

Це багато, дуже багато з його боку.

Велика Мати ледь-ледь має дві руки,

дві тонкі, в'яло схрещені на грудях.

за що вони повинні би благословляти життя?

обдаровувати обдарованого!

Єдиний їхній обов'язок

в час землі і неба

залишатися на всякий випадок

який ніколи не настане.

Зигзагом лежати на сутності.

Бути жартівливим орнаментом.

Fetysz płodności z paleolitu

Wielka Matka nie ma twarzy.

Na co Wielkiej Matce twarz.

Twarz nie potrafi wiernie należeć do ciała,

twarz się naprzykrza ciału, jest nieboska,

narusza jego uroczystą jedność.

Obliczem Wielkiej Matki jest wypukły brzuch

z ślepym pępkiem pośrodku.

Wielka Matka nie ma stóp.

Na co Wielkiej Matce stopy.

A gdzież to jej wędrować.

A po cóż by miała wchodzić w szczegóły świata.

Ona już zaszła tam, gdzie chciała zajść

i waruje w pracowniach pod napiętą skórą.

Jet świat? No to i dobrze.

Obfity? Tym lepiej.

Mają się dokąd porozbiegać dziatki,

mają ku czemu wznosić głowy? Pięknie.

Tyle go, że istnieje nawet kiedy śpią,

aż do przesady cały i prawdziwy?

I zawsze, nawet za plecami, jest?

To dużo, bardzo dużo z jego strony.

Wielka Matka dwie rączki ledwie ledwie ma,

dwie cienkie, skrzyżowane leniwie na piersiach.

Po cóż by miały życiu błogosławić,

obdarowywać obdarowanego!

Jedyną ich powinnością

jest podczas ziemi i nieba

wytrwać na wszelki wypadek,

który się nigdy nie zdarzy.

Zygzakiem leżeć na treści.

Być prześmiechem ornamentu.