Головна » Статті » Поезія » Вільям Карлос Вільямс |
Пустинне поле
Безмежне й сиве, небо це подоба всіх тих, у кого дні безмежні й сиві, і - У високій висохлій траві козел, роздувши ніздрі, нюхає ґрунт. - мої думки витають у повітрі, але хто я?.. І серце вражене тремтить від думки про кохання, безмежне й сиве, що тихо тужить наді мною.
The Desolate Field Vast and gray, the sky is a simulacrum to all but him whose days are vast and gray, and— In the tall, dried grasses a goat stirs with nozzle searching the ground. —my head is in the air but who am I…? And amazed my heart leaps at the thought of love vast and gray yearning silently over me. | |
Переглядів: 133 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |