Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Вільям Карлос Вільямс

Пустинне поле

Безмежне й сиве, небо

це подоба

всіх тих, у кого дні

безмежні й сиві, і -

У високій висохлій траві

козел, роздувши

ніздрі, нюхає ґрунт.

- мої думки витають у повітрі,

але хто я?..

І серце вражене тремтить

від думки про  кохання,

безмежне й сиве,

що тихо тужить наді мною.

 

The Desolate Field

Vast and gray, the sky

is a simulacrum

to all but him whose days

are vast and gray, and—

In the tall, dried grasses

a goat stirs

with nozzle searching the ground.

—my head is in the air

but who am I…?

And amazed my heart leaps

at the thought of love

vast and gray

yearning silently over me.

Категорія: Вільям Карлос Вільямс | Додав: Kunigunde (08.03.2021)
Переглядів: 133 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: