Моє кохання, голову схили

Людині на плече невірне;

Час з лихоманками спалили

Таку зворушливу красу

Задумливих дітей, могили

Доводять, що дитина тлінна:

Жива істота відпочине

Ніч на моїх руках, нещира,

Гріховна й смертна, та для мене

Вона довершено вродлива.

Не мають меж душа і тіло

Закоханих, коли вони

Лежать, заплутавшись в обіймах,

Венера шле журні видіння

З терпимості чарівних схилів.

Дає в містичнім відчутті

Надію і любов безмірну;

А скелі і льодовики

Абстракціями будять розум

В екстазі плоті самоти.

Тверда упевненість і вірність

До них опівночі прийдуть,

Коли почнуться передзвони,

Тоді святенники здіймуть

Занудний педантичний крик;

За кожного з них гріш – багато.

Нікчемні карти всім відомі,

Нічого вечір їм не сплатить,

Ні шепотіння, ні цілунків,

Ні поглядів, ні ласк не втратить.

Сни, північ і краса вмирають;

Нехай же вітер дме ранковий,

Йде кругом голова і мріє

В новому дні солодке шоу,

Союз сердець, очей полон

Благословлять цей тлінний світ;

Прийде зеніт від спраглих втом,

Від прав набутих мимоволі,

Вразлива ніч творить закон:

Дивись на кожного з любов’ю.

Lay Your Sleeping Head, My Love

Lay your sleeping head, my love, 
Human on my faithless arm; 
Time and fevers burn away 
Individual beauty from 
Thoughtful children, and the grave 

Proves the child ephemeral: 
But in my arms till break of day 
Let the living creature lie, 
Mortal, guilty, but to me 
The entirely beautiful. 

Soul and body have no bounds: 
To lovers as they lie upon 
Her tolerant enchanted slope 
In their ordinary swoon, 
Grave the vision Venus sends 

Of supernatural sympathy, 
Universal love and hope; 
While an abstract insight wakes 
Among the glaciers and the rocks
The hermit's sensual ecstasy. 

Certainty, fidelity 
On the stroke of midnight pass 
Like vibrations of a bell, 
And fashionable madmen raise 
Their pedantic boring cry: 
Every farthing of the cost, 
All the dreadful cards foretell, 
Shall be paid, but not from this night 
Not a whisper, not a thought, 
Not a kiss nor look be lost. 

Beauty, midnight, vision dies: 
Let the winds of dawn that blow 
Softly round your dreaming head 
Such a day of sweetness show 
Eye and knocking heart may bless. 
Find the mortal world enough; 
Noons of dryness see you fed 
By the involuntary powers, 
Nights of insult let you pass 
Watched by every human love.