Племена Лімбо, розповідають туристи,

На перший погляд у всьому подібні до нас;

У їхніх домівках завжди практично чисто,

Їхні годинники показують вірний час,

Вони подають тобі майже смачні страви:

Та жоден не скаже, що бачив Лімбо дитя.

Мова, якою говорять в племені Лімбо

Має багато слів, більш туманних, ніж наші,

Що визначають скільки, як мало, наскільки

Що є хорошим або не настільки таким,

Та перекласти ніхто не здатен "Так" чи "Ні",

Їхні займенники не розрізняють Осіб.

В казках, які розказують в племені Лімбо,

Дракон і Лицар борються зубами й мечем,

Не дотягнувшись до ворога на волосок,

Яга і Юнак минають критичну точку

Вона миттю раніше, він пізніше на мить,

І нікому не дістається чарівний приз.

"І так," завершує все остаточна мораль,

"Принц і Принцеса ледве не одружилися."

Чому ця біда спіткала культуру Лімбо,

Ця любов до неточності? Мабуть причина

Що дикун Лімбо любить лиш самого себе?

Нам точно відомо, так не можна робити.

Limbo Culture

The tribes of Limbo, travellers report,

On first encounter seem much like ourselves;

They keep their houses practically clean,

Their watches round about a standard time,

They serve you almost appetising meals:

But no one says he saw a Limbo child.

The language spoken by the tribes of Limbo

Has many words far subtler than our own

To indicate how much, how little, something

Is pretty closely or not quite the case,

But none you could translate by 'Yes' or 'No',

Nor do its pronouns distinguish between Persons.

In tales related by the tribes of Limbo,

Dragon and Knight set to with fang and sword

But miss their rival always by a hair's-breadth,

Old Crone and Stripling pass a crucial point,

She seconds early and He seconds late,

A magic purse mistakes the legal tender.

"And so," runs their concluding formula,

"Prince and Princess are nearly married still."

Why this concern, so marked in Limbo culture,

This love for inexactness? Could it be

A Limbo tribesman only loves himself?

For that, we know, cannot be done exactly.