В небі зіркам не пече й не гріє

Згорю я в пеклі чи уцілію.

Байдужість земна найменше, повір,

Чим їх злякає людина чи звір.

Хочеш, щоб зорі нам слали з неба

Пристрасть, яку повертати треба?

Якщо кохання нас не рівня,

Хай буду більше кохати я.

Я шанувальник нічної зорі,

Їй же на мене начхати вгорі.

Вас не стану дурити брехнею,

Ніби страждаю удень без неї

Якщо всі зорі назавжди згаснуть,

Буду вдивлятись в пітьму прекрасну.

Звикши до неї,  з зірками чи без,

Ніжно любитиму пустку небес.

The More Loving One 

Looking up at the stars, I know quite well 
That, for all they care, I can go to hell,
But on earth indifference is the least
We have to dread from man or beast.

How should we like it were stars to burn
With a passion for us we could not return?
If equal affection cannot be,
Let the more loving one be me.

Admirer as I think I am
Of stars that do not give a damn,
I cannot, now I see them, say
I missed one terribly all day.

Were all stars to disappear or die,
I should learn to look at an empty sky
And feel its total dark sublime,
Though this might take me a little time.