Хотіли знати, що нове ховає

Плід заборонний. Гору взяла пиха,

Хоч знали, будуть вигнаними з раю,

Стократно чули, не минути лиха.

І геть пішли. Враз в пам'яті не стало

Всього, що знали: їм не розуміти

Собаку, що завжди допомагала;

Німий потік, що вмів поговорити.

Лиш плач і скарги: норовлива воля.

Чим довше йдеш тим дальше відступає,

Так від дітей втікає видноколо.

Зростають засторога й кара разом,

Назад дорогу ангели охороняють

Від правознавців і від віршомазів.

They wondered why the fruit had been forbidden

They wondered why the fruit had been forbidden: 
It taught them nothing new. They hid their pride, 
But did not listen much when they were chidden: 
They knew exactly what to do outside.

They left. Immediately the memory faded 
Of all they known: they could not understand 
The dogs now who before had always aided; 
The stream was dumb with whom they'd always planned.

They wept and quarrelled: freedom was so wild. 
In front maturity as he ascended 
Retired like a horizon from the child,

The dangers and the punishments grew greater, 
And the way back by angels was defended 
Against the poet and the legislator.