З океану людей тихо озвалась до мене краплина:

„Я кохаю тебе, але незабаром загину,

Я здолала довгу дорогу, щоб торкнутись, дивитись на тебе,

Я не повинна зникнути, не зустрівшись з тобою,

Я боялася, що можу тебе не зустріти ніколи”.

Ось ми й зустрілися, ми побачилися, все гаразд.

Повертайся мирно в океан, моє кохання,

Я крапля  цього ж океану, ми не надто розділені.

Поглянь на прекрасну єдність всього, вона вражає!

Я знаю, море не здатне нас розлучити,

Ми розстаємося не надовго, розлука ця не навіки.

Наберися терпіння... Я славити буду повітря, сушу і океани

На заході сонця задля тих, кого ми любимо, задля кохання. 

Out of the Rolling

Out of the Rolling Ocean the Crowd

Out of the rolling ocean the crowd came a drop gently to me,

Whispering I love you, before long I die,

I have travel'd a long way merely to look on you to touch you,

For I could not die till I once look'd on you,

For I fear'd I might afterward lose you.

Now we have met, we have look'd, we are safe,

Return in peace to the ocean my love,

I too am part of that ocean my love, we are not so much separated,

Behold the great rondure, the cohesion of all, how perfect!

But as for me, for you, the irresistible sea is to separate us,

As for an hour carrying us diverse, yet cannot carry us diverse forever;

Be not impatient—a little space—know you I salute the air, the

      ocean and the land,

Every day at sundown for your dear sake my love.