Ви, мої пізні проріджені листки на гіллі, яке чекає зими,

І я сам обрізане дерево з поля чи саду;

Ви ознака занепаду і покинутості - (не зараз травневий розмай

чи червневий цвіт конюшини - не зараз серпневе зерно;)

Ви древка зблідлих знамен - ви знецінені прапори - залишені поза часом,

Ви, дорогі моїй душі листки, підтверджуєте все інше,

Вірність - життєстійкість - востаннє.

YOU LINGERING SPARSE LEAVES OF ME.

You lingering sparse leaves of me on winter-nearing boughs,

And I some well-shorn tree of field or orchard-row;

You tokens diminute and lorn—(not now the flush of May, or

July clover-bloom—no grain of August now;)

You pallid banner-staves—you pennants valueless—you over-

stay'd of time,

Yet my soul-dearest leaves confirming all the rest,

The faithfulest—hardiest—last.