(4 травня 1865 р.)

Сьогодні стихніть табори

І хай солдати зачохлять свою натомлену війною зброю,

І кожен у замисленому серці вшанує пам'ять

Нашого славетного загиблого командувача.

Більше не буде в його житті буремних воєн,

Ні перемоги, ні поразки - ніколи не позначать його скорботний час,

повзучий, як безпросвітні хмари через небо.

Але співай за нас, поете,

Оспівай любов, яку ми принесли йому - тому що ти, прийшовши з таборів,

це добре знаєш.

Як занесли вони туди його труну,

Оспівай - як земні двері зачинилися за ним - в одному вірші,

Для засмучених сердець солдатів.

4 травня 1865 р похоронна процесія з тілом президента Лінкольна подолала шлях від Білого Дому до цвинтаря Ок-Ридж у Спрінгфілді (штат Іллінойс). Там, у спеціально спорудженій гробниці, труну поставили на мармурову плиту. Троянда маленького Віллі Лінкольна, який тримався біля батька, була покладена поряд з труною. Після промов та молебну важкі дерев'яні двері та залізні ворота гробниці були закриті.

У 1901 році, щоб запобігти викраденню, тіло ексгумували і знову поховали в бетонному блоці.

HUSH'D BE THE CAMPS TO-DAY

(May 4, 1865.)

HUSH'D be the camps to-day,

And soldiers let us drape our war-worn weapons,

And each with musing soul retire to celebrate,

Our dear commander's death.

No more for him life's stormy conflicts,

Nor victory, nor defeat—no more time's dark events,

Charging like ceaseless clouds across the sky.

But sing poet in our name,

Sing of the love we bore him—because you, dweller in camps,

know it truly.

As they invault the coffin there,

Sing—as they close the doors of earth upon him—one verse,

For the heavy hearts of soldiers.