Прощавай,  моя фантазіє!

Прощавай, дорогий товаришу, ненаглядна любове!

Я йду звідси, куди, я не знаю,

Чи пощастить, чи колись ми зустрінемось знову,

То ж прощавай, моя фантазіє!

Зараз востаннє – дозволь на мить озирнутися назад;

Повільно стихає в мені хід мого годинника,

Відхід, сутінки, і вслід затихне стукіт серця.

Довго ми жили, раділи, кохалися разом;

Зачаровуюча! – зараз розлучаємося – прощавай, моя фантазіє.

І все ж не дозволь мені надто спішити,

Ми справді довго жили, спали, проникали, майже зливалися один з одним;

Зараз, коли ми вмираємо, ми вмираємо разом, (так, ми будемо нероздільні,)

Якщо ми кудись відправимося разом назустріч неминучому,

Можливо ми станемо багатшими і щасливішими, і щось пізнаємо,

Можливо це справді передвістя моїх самих правдивих пісень (як знати?)

Можливо це ти відведеш, відвернеш руку смерті – так що зараз востаннє

Прощавай і  вітаю! моя фантазіє.

Good-bye my Fancy! 

Good-bye my Fancy! 
Farewell dear mate, dear love! 
I'm going away, I know not where, 
Or to what fortune, or whether I may ever see you again, 
So Good-bye my Fancy. 

Now for my last--let me look back a moment; 
The slower fainter ticking of the clock is in me, 
Exit, nightfall, and soon the heart-thud stopping. 

Long have we lived, joy'd, caress'd together; 
Delightful!--now separation--Good-bye my Fancy. 

Yet let me not be too hasty, 
Long indeed have we lived, slept, filter'd, become really blended 
into one; 
Then if we die we die together, (yes, we'll remain one,) 
If we go anywhere we'll go together to meet what, 
May-be we'll be better off and blither, and learn something, 
May-be it is yourself now really ushering me to the true songs, (who 
knows?) 
May-be it is you the mortal knob really undoing, turning--so now finally, 
Good-bye--and hail! my Fancy.