Поглянь на це смагляве обличчя – на ці сірі очі,

Цю бороду – це довге біле волосся, що спадає на мою шию,

На мої засмаглі руки і мої спокійні манери, позбавлені чарівності;

І все ж ти приходиш сам на Манхеттен і легко цілуєш мене в губи з незмінною любов”ю,

І я, на перехресті вулиць чи на корабельній палубі, повертаю тобі поцілунок;

Ми бачимо, як салютують Америці товариші, країни і моря,

Ми - двоє звичайних і вільних людей.

Behold this Swarthy Face

BEHOLD this swarthy face—these gray eyes,

This beard—the white wool, unclipt upon my neck,    

My brown hands, and the silent manner of me, without charm;

Yet comes one, a Manhattanese, and ever at parting, kisses me lightly on the lips with robust love,     

And I, on the crossing of the street, or on the ship’s deck, give a kiss in return;                   

We observe that salute of American comrades, land and sea,  

We are those two natural and nonchalant persons.