Головна » Статті » Поезія » Уітмен Уолт |
Я полюю сам один далеко в лісі чи в горах, Блукаю, вражений власною легкістю й радістю, На схилі дня знаходжу собі безпечне місце для ночівлі, Розпалюю вогонь і смажу свіжовпольовану дичину, Засинаю на купі листя з моїм псом і рушниця поруч зі мною. Кліпер янкі під небесними вітрилами, він висікає іскри і хмари, Мій погляд біжить від берега, я схиляюся над його носом або весело кричу з палуби. Човнярі і збирачі устриць чекають мене, Я заправляю мої холоші в чоботи і йду, і я щасливий; Ти повинен бути з нами біля казанка з наваристою юшкою. Я бачив весілля звіролова під відкритим небом на заході, його наречена була індіанкою, Її батько і його друзі сиділи в ряд, схрестивши ноги і мовчки курили, Їхні ноги були в мокасинах і великі теплі ковдри звисали з їхніх плечей, Звіролов сидів на підвищенні, його одяг був в основному зі звіриних шкур, його пишна борода і кучері закривали його шию, він тримав наречену за руку, У неї були довгі вії, її голова була непокрита, її жорстке пряме волосся спадало на її хвилюючі руки і досягало її ніг.
Раб утікач прийшов до мого дому і зупинився в дворі, Я чув, як від його рухів потріскував хмиз у дровітні, Через напіввідкриті двері я бачив його, кульгаючого й знесиленого, І пішов до нього, де він сидів на колоді, і привів його в дім і заспокоїв його, І приніс води, і наповнив ванну для його спітнілого тіла і зранених ніг, І дав йому кімнату, з’єднану з моєю, і дав йому простий чистий одяг, І чудово пам’ятаю його насторожені очі і його ніяковість, І пам’ятаю, що перев’язав його рани на шиї і щиколотках: Він залишався в мене тиждень, доки одужав і відправився на північ, Він сидів за столом поряд зі мною, моя рушниця стояла в кутку.
10. Song of Myself Alone far in the wilds and mountains I hunt, Wandering amazed at my own lightness and glee, In the late afternoon choosing a safe spot to pass the night, Kindling a fire and broiling the fresh-kill'd game, Falling asleep on the gather'd leaves with my dog and gun by my side.
The Yankee clipper is under her sky-sails, she cuts the sparkle and scud, My eyes settle the land, I bend at her prow or shout joyously from the deck.
The boatmen and clam-diggers arose early and stopt for me, I tuck'd my trowser-ends in my boots and went and had a good time; You should have been with us that day round the chowder-kettle.
I saw the marriage of the trapper in the open air in the far west, the bride was a red girl, Her father and his friends sat near cross-legged and dumbly smoking, they had moccasins to their feet and large thick blankets hanging from their shoulders, On a bank lounged the trapper, he was drest mostly in skins, his luxuriant beard and curls protected his neck, he held his bride by the hand, She had long eyelashes, her head was bare, her coarse straight locks descended upon her voluptuous limbs and reach'd to her feet.
The runaway slave came to my house and stopt outside, I heard his motions crackling the twigs of the woodpile, Through the swung half-door of the kitchen I saw him limpsy and weak, And went where he sat on a log and led him in and assured him, And brought water and fill'd a tub for his sweated body and bruis'd feet, And gave him a room that enter'd from my own, and gave him some coarse clean clothes, And remember perfectly well his revolving eyes and his awkwardness, And remember putting plasters on the galls of his neck and ankles; He staid with me a week before he was recuperated and pass'd north, I had him sit next me at table, my fire-lock lean'd in the corner. | |
Переглядів: 280 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |