Одного разу, йдучи людним містом, я запам’ятовував на майбутнє

Його буденні видовища, архітектуру, звичаї, традиції,

Але зараз згадую лише випадково зустрінуту жінку,

Яка тримала мене своїм коханням до мене,

День за днем, ніч за ніччю були ми разом, а все інше я давно забув,

Я можу згадати і розповісти тільки про те, як ця жінка пристрасно горнулася до мене,

Знову ми блукаємо, ми кохаємо, знову ми розлучаємося,

Знову вона тримає мене за руку, я не можу піти,

Я бачу її поруч, бачу її безмовні, сумні, тремтячі губи.

Once I pass'd Through a Populous City

Once I pass'd through a populous city imprinting my brain for future,
use with its shows, architecture, customs, traditions,
Yet now of all that city I remember only a woman I casually met 
there who detain'd me for love of me,
Day by day and night by night we were together-all else has long
been forgotten by me,
I remember I say only that woman who passionately clung to me,
Again we wander, we love, we separate again,
Again she holds me by the hand, I must not go, 
I see her close beside me with silent lips sad and tremulous.