Головна » Статті » Поезія » Уітмен Уолт |
Ніч у прерії, Повечеряли, вогні земні погасли, Сплять втомлені переселенці, укрившись ковдрами; Я відійшов – стою й дивлюсь на зорі, і думаю що я не розумів їх досі. Я зараз відчуваю безсмертя й спокій, Я прагну смерті, щоб пізнати її обіцянки. Яке багатство! Яке піднесення! Яка довершеність! Все ті ж людина й дух – ті ж прагнення й та ж сама суть. Я досі думав, день найбільше диво, я бачу, виявляється не-день, Я досі думав, що Землі достатньо, але круг мене в тиші міріади небесних тіл. Мене наповнюють натхненні думи про безсмертя й космос, себе звіряю з ними, І зараз відчуваю, що далеко на планетах життя, подібне до земного, Чи сподіваюся, що виникає і зникає вдалині життя не схоже на земне, Віднині не буду більше це не помічати, як я своє життя не помічав, Чи до землі прибуде життя подібне до мого, чи дочекаюся його появи. О зараз бачу я, подібно дню, життя не може проявити мене всього, Я бачу, що потрібно дочекатись, що явить мені смерть. Night on the Prairies | |
Переглядів: 308 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |