Головна » Статті » Поезія » Уітмен Уолт |
Не спалах полум’я й згасання, Не наступ і відхід морської хвилі, Не вітер лагідний або сухий, посушливого літа вітер, що легко гонить із краю в край і розкидає численного насіння білі кулі, очікуваний граціозним вітрилом там, де воно обвисло; Не вони, о жоден з них не спалахне палкіш за мене вогнем любові до тих, кого кохаю, О жоден не метається туди-сюди більше за мене; Чи не так сум’ятливий приплив чогось шукає й не дає нічого? О, я такий, О, як підхоплене насіння, як пахощі, як хмари дощові вгорі, народжені відкритим небом, спішу я з вітром навмання, любове, за дружбою, до тебе. Not heat flames up and consumes Not heat flames up and consumes, Not sea-waves hurry in and out, Not the air delicious and dry, the air of dry summer, bears lightly along white down-balls of myriads of seeds, Waited, sailing gracefully, to drop where they may; Not these, O none of these more than the flames of me, consuming, burning for his love whom I love, O none more than I hurrying in and out; Does the tide hurry, seeking something, and never give up? O I the same, O nor down-balls nor perfumes, nor the high rain-emitting clouds, are borne through the open air, Any more than my soul is borne through the open air, Wafted in all directions O love, for friendship, for you. | |
Переглядів: 302 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |