На березі один вночі, коли його туди-сюди гойдає праматір,

                співаючи йому охриплу пісню,

Коли дивлюся на яскраве сяйво зір й роздумую

про ключ до всесвіту і про майбутнє.

Безмежна схожість усе об’єднує,

Всі сфери, здійснені, нездійснимі, малі, великі, сонця,

                  місяці, планети

Всі відстані у просторі найбільші,

Всі відстані у часі, всі форми неживого,

Всі душі, всі живі істоти, хоча б були вони

край неподібні чи з різних всесвітів,

Усі рідини, гази, процеси в мінералах, рослини, риби, тварини,

Усі народи, прапори, дикунство, цивілізаціїя всі мови,

Усі тотожності, що існували чи будуть існувати на цій планеті,

                 чи на якійсь з планет,

Усе живе і мертве, усе минуле, сучасне, майбутнє,

Загальна спільність обіймає їх і завжди обіймала,

І буде вічно єднати їх, тримати міцно і захищати.

On the beach at night alone

On the beach at night alone,     
As the old mother sways her to and fro, singing her husky song,     

As I watch the bright stars shining, I think a thought of the clef of the universes, and of the future.   

A vast similtude interlocks all, 
All spheres, grown, ungrown, small, large, suns, moons, planets        
All distances of place however wide, 
All distances of time, all inanimate forms, 
All souls, all living bodies, though they be ever so different, or in different worlds,      
All gaseous, watery, vegetable, mineral processes, the fishes, the brutes,      
All nations, colors, barbarisms, civilizations, languages,    
All identities that have existed, or may exist, on this globe, or any globe,  
All lives and deaths, all of the past, present, future,    
This vast similitude spans them, and always has spann’d,

And shall forever span them and compactly hold and enclose them.