Іду вздовж річки (мої ранкові мандри, моя втіха),

З неба раптом в повітрі глухий клекіт, любовна гра орлів,

Стрімке закохане злиття в єдине ціле вгорі у просторі,

Зчепивши разом кігті, шалено, пристрасно кружляють по спіралі,

Чотири тріпочучих крила, два дзьоби, пружна маса зчеплених борців,

У боротьбі, перевертаючись, з'єднавшись в вузол, несуться стрімко вниз,

Над річкою ширяють, два як одно, мить спокою,

На якусь мить в повітрі непорушна рівновага, за цим прощання, кігті роз'єднані,

І знову вгору, без поспіху, рішучі змахи крил, своїми різними роздільними шляхами,

Вона своїм, а він своїм, послідують.

У США цей вірш через еротичну забарвленість був розцінений як замах на суспільну мораль. У 1881 році його заборонили публікувати у Бостоні. Так само через тридцять років московська цензура не дала дозвіл на публікацію цього вірша в перекладі Бальмонта.

The Dalliance of the Eagles

Skirting the river road (my forenoon walk, my rest,),

Skyward in air a sudden muffled sound, the dalliance of the eagles,

The rushing amorous contact high in space together,

The clinching interlocking claws, a living, fierce, gyrating wheel,

Four beating wings, two beaks, a swirling mass tight grappling,

In tumbling turning clustering loops, a straight downward falling,

Till o’er the river pois’d, the twain yet one, a moment’s lull,

A motionless still balance in the air, then parting, talons loosing,

Upward again, on slow-firm pinions slanting, their separate diverse flight,

She hers, he his, pursuing.