Коли розквітає в дворі біля дому бузок,
На заході зірка яскрава у небі палає вночі.
Я плачу, бо завжди з весною приходять до мене ці троє:
Квітучий бузок, на заході зірка вечірня,

і думи про того, кого я люблю. 

О яскрава західна згасаюча зірка!

О нічні сутінки – О сумна, ридаюча ніч!

О велика зірка згасла – О чорна імла, що поглинула зірку!

О жорстокі руки, які так міцно мене тримають – О нещаслива моя душа!

О сувора хмара, яка полонила і не відпускає мою душу.

Труна, яку проносять вузькими провулками й вулицями,

Через дні і ночі  по вкритій хмарами землі,

Урочисто, накривши прапором, завішеними чорним містами,

На виду у Штатів, які, як жінки, стоять в траурних вуалях,

Шляхом довгим і звивистим зі смолоскипами вночі,

Незліченні смолоскипи горять над мовчазним морем людей з непокритими головами

В очікуванні процесії, що супроводжує труну, і суворих людей,

З молебнями вночі, з наростаючим тисячоголоссям, сильним і урочистим,

Зі скорботними голосами панахид, що розливаються навколо труни,

Тьмяно освітлені церкви і  тремтіння органів – таке тло подорожі,

Безперервні удари повільних розмірених дзвонів ,

В цю мить на труну, що повільно провозять,

Я кладу мою гілочку бузку.

When lilacs last in the dooryard bloom'd

When lilacs last in the dooryard bloom'd, 
And the great star early droop'd in the western sky in the night,
I mourn'd, and yet shall mourn with ever-returning spring.
Ever-returning spring, trinity sure to me you bring,
Lilac blooming perennial and drooping star in the west, 
And thought of him I love.

O powerful western fallen star!
O shades of night -- O moody, tearful night!
O great star disappear'd -- O the black murk that hides the star!
O cruel hands that hold me powerless -- O helpless soul of me!
O harsh surrounding cloud that will not free my soul.

Coffin that passes through lanes and streets,
Through day and night with the great cloud darkening the land,
With the pomp of the inloop'd flags with the cities draped in black,
With the show of the States themselves as of crape-veil'd women standing,
With processions long and winding and the flambeaus of the night,
With the countless torches lit, with the silent sea of faces and the unbared heads,
With the waiting depot, the arriving coffin, and the sombre faces,
With dirges through the night, with the thousand voices rising strong and solemn,
With all the mournful voices of the dirges pour'd around the coffin,
The dim-lit churches and the shuddering organs -- where amid these you journey,
With the tolling tolling bells' perpetual clang,
Here, coffin that slowly passes, 
I give you my sprig of lilac.