Коли я спав, поклавши голову камраду на коліна,

Зізнався я йому і повторю ще раз, що під відкритим небом говорив.

Я повторю, що знаю, я невгамовний і вимагаю цього ж від інших,

Я знаю, що слова мої – як небезпечна зброя, повна смерті,

Що я протистою спокою, безпеці і всім усталеним законам, щоб зруйнувати їх,

Що я рішучіший за інших, тому всі заперечують мені, навіть, як варто згодитись зі мною,

Я не зважав на досвід більшості ніколи, на застороги і насмішки,

Загроза опинитися у пеклі ніщо для мене чи майже ніщо.

І спокуси Небесним Царством теж ніщо, чи майже ніщо.

Дорогий камраде! Визнаю, я звав тебе з собою і зараз зву, не уявляючи, що буде з нами,

Чи переможемо, чи втратимо ми все, зазнавши повний крах.

  As I lay with my head in your lap camerado

  As I lay with my head in your lap camerado,

  The confession I made I resume, what I said to you and the open air

      I resume,

  I know I am restless and make others so,

  I know my words are weapons full of danger, full of death,

  For I confront peace, security, and all the settled laws, to

      unsettle them,

  I am more resolute because all have denied me than I could ever have

      been had all accepted me,

  I heed not and have never heeded either experience, cautions,

      majorities, nor ridicule,

  And the threat of what is call'd hell is little or nothing to me,

  And the lure of what is call'd heaven is little or nothing to me;

  Dear camerado! I confess I have urged you onward with me, and still

      urge you, without the least idea what is our destination,

  Or whether we shall be victorious, or utterly quell'd and defeated.