Я сам і моє завжди вправляємося,

Щоб витримувати холод чи спеку, точно націлити зброю, пливти

                в човні, правити кіньми, народити чудових дітей,

Говорити просто і ясно, бути як дома серед простих людей,

                І вистояти в жахливих ситуаціях на суші і на морі.

Не для того, щоб покрасуватися,

(тут завжди було кому покрасуватися, я теж їх вітаю,)

Але заради суті речей і невід'ємного від чоловіка й жінки.

Не різьбити візерунки,

Але різьбити  вільними ударами голови і кінцівки величних

                верховних Богів, щоб Штати могли зрозуміти, як вони 

                                гуляють і спілкуються.

Дозвольте мені йти своєю дорогою,

Дозвольте іншим встановлювати закони, я не буду рахуватися з законами,

Дозвольте іншим вихваляти видатних людей і дотримуватися миру, 

                я дотримуюся заворушень і конфліктів,

Я не вихваляю видатну людину, я звинувачую її в обличчя за те,

                що вважає себе найдостойнішою.

(Хто ти такий? і яка таємна провина всього твого життя?

Ти зречешся свого життя? Ти будеш надриватися й жалітися все своє життя?

І хто ти, проголошуючий визубрені за роки сторінки, формулювання,

                цитати, спогади?

Ти сьогодні не хочеш чи не здатен належно сказати жодного слова?)

Нехай інші вдосконалюють зразки, я ніколи не вдосконалював зразків,

Я започатковую їх за необмеженими правилами, як це робить Природа,

                нові і завжди сучасні.

Я не встановлюю ніяких правил,

Що інші встановлюють як правило, я віддаю як життєвий порив,

(Чи повинен я зобов'язувати серце битися?)

Нехай інші відмовляються від запитань, я ні від чого не відмовляюся, 

                я ставлю невирішені запитання,

Хто вони, кого я бачу і торкаюся,  як бути з ними?

Як бути зі схожими на мене, які спираються на мене так близько,

                пропонуючи прямі й обхідні дороги?

Я закликаю світ не довіряти повідомленням моїх друзів, але вислуховувати

                моїх ворогів, як це роблю я,

Я наказую тобі завжди заперечувати тим, хто зрозумів мене, бо я

                сам себе не можу зрозуміти,

Я наказую, щоб не було ніяких теорій чи шкіл пояснюючих мене,

Я наказую тобі покидати все з власної волі, тому що я все залишав

                з власної волі.

За мною новий горизонт!

О я бачу життя не коротке, а нескінченно довге,

Я віднині йду по світу невинний, стриманий, як вранішня пташка,

                спокійний фермер,

Кожної миті сім'я століть і спокій століть.

Я повинен вивчити ці неперервні уроки повітря, води, землі,

Я усвідомлюю, що не можу марнувати час.

Myself and Mine

Myself and mine gymnastic ever,

To stand the cold or heat, to take good aim with a gun, to sail a

boat, to manage horses, to beget superb children,

To speak readily and clearly, to feel at home among common people,

And to hold our own in terrible positions on land and sea.

Not for an embroiderer,

(There will always be plenty of embroiderers, I welcome them also,)

But for the fibre of things and for inherent men and women.

Not to chisel ornaments,

But to chisel with free stroke the heads and limbs of plenteous

supreme Gods, that the States may realize them walking and talking.

Let me have my own way,

Let others promulge the laws, I will make no account of the laws,

Let others praise eminent men and hold up peace, I hold up agitation

and conflict,

I praise no eminent man, I rebuke to his face the one that was

thought most worthy.

(Who are you? and what are you secretly guilty of all your life?

Will you turn aside all your life? will you grub and chatter all

your life?

And who are you, blabbing by rote, years, pages, languages, reminiscences,

Unwitting to-day that you do not know how to speak properly a single word?)

Let others finish specimens, I never finish specimens,

I start them by exhaustless laws as Nature does, fresh and modern

continually.

I give nothing as duties,

What others give as duties I give as living impulses,

(Shall I give the heart's action as a duty?)

Let others dispose of questions, I dispose of nothing, I arouse

unanswerable questions,

Who are they I see and touch, and what about them?

What about these likes of myself that draw me so close by tender

directions and indirections?

I call to the world to distrust the accounts of my friends, but

listen to my enemies, as I myself do,

I charge you forever reject those who would expound me, for I cannot

expound myself,

I charge that there be no theory or school founded out of me,

I charge you to leave all free, as I have left all free.

After me, vista!

O I see life is not short, but immeasurably long,

I henceforth tread the world chaste, temperate, an early riser, a

steady grower,

Every hour the semen of centuries, and still of centuries.

I must follow up these continual lessons of the air, water, earth,

I perceive I have no time to lose.