Дослідники з майбутніх століть,

Прийдіть, я покажу вам, що ховає цей незворушний вигляд, я

                    розповім вам, що про мене говорити,

Надрукуйте моє ім’я та повісьте портрет мій, як найніжнішого коханця,

Який був закоханий в друга і якого ніжно кохав його друг,

Того, хто пишався не своїми піснями, а безмежним в собі океаном любові,

           і лив її щедро на всіх,

Хто часто блукав по дорогах самотніх і мріяв про любого друга, своє кохання,
Хто з другом в розлуці часто сумно лежав уночі безсонний,

Хто знав надто добре, як боляче, як страшенно боляче, що той, кого любиш

           таємно, до тебе байдужий,

Чиї найщасливіші дні були серед дальніх полів, в лісах, на горбах,

удвох, узявшись за руки, бродити посеред безлюддя,

Хто часто, блукаючи містом, обіймав свого друга за плечі,

                 в той час як рука його друга спиралась на нього так само. 

Recorders Ages Hence

  Recorders ages hence,

  Come, I will take you down underneath this impassive exterior, I

      will tell you what to say of me,

  Publish my name and hang up my picture as that of the tenderest lover,

  The friend the lover's portrait, of whom his friend his lover was fondest,

  Who was not proud of his songs, but of the measureless ocean of love

      within him, and freely pour'd it forth,

  Who often walk'd lonesome walks thinking of his dear friends, his lovers,

  Who pensive away from one he lov'd often lay sleepless and

      dissatisfied at night,

  Who knew too well the sick, sick dread lest the one he lov'd might

      secretly be indifferent to him,

  Whose happiest days were far away through fields, in woods, on hills,

      he and another wandering hand in hand, they twain apart from other men,

  Who oft as he saunter'd the streets curv'd with his arm the shoulder

      of his friend, while the arm of his friend rested upon him also.