Ні, це не сниться, творець пітьми,

Ти всюди малював або торкався цієї теми;

Останнім часом я витаю в долині темряви, в її границях, бачу її проблиск,

Складаю за тобою перелік, утверджуючи своє право теж створювати символ.

Тому що бачив я, як помирають поранені бійці,

Й страшні страждання – бачив, як йдуть вони з життя, всміхаючись:

І був я свідком часу смерті старого, і бачив немовляти смерть;

Багатія, оточеного усіма його медсестрами і лікарями;

І бідняка у бідності й нужді;

І сам я довго, о Смерть, свій кожний подих дихав

Поряд з тобою і тихо відчував тебе.

І з цього, й з тебе,

Творю я  сцену, пісню (не боюсь тебе,

Ні сутінних ущелин, похмурих або темних – бо не боюся ні тебе,

Ні шалу боротьби, ні люті, ні викривлень, ні туго зв’язаних вузлів),

Про вільне благословенне світло й  п'янке повітря, з лугами, з пульсуючим припливом, деревами, травою, квітами,

І тихим гомоном живого леготу – й в усьому прекрасна вічна правиця Бога.

Ти, найсвятіша служнице Неба – ти посланець і провідник, наприкінці усього

Щедра, яскрава, послаблююча найтугіші вузли життя,

Солодка, тиха, довгождана Смерть.

George Inness „The Valley of the Shadow of Death”, 1867, Oil on canvas, Frances Lehman Loeb Art Center, Vassar College, NY, USA

Джордж Іннесс „Долина смертної темряви”, 1867, полотно, олія, Центр мистецтв Френсіс Леман Леб, коледж Вассар, Нью-Йорк, США

Американський пейзажист Джордж Іннес (1825 – 1894) вірив, що природа містить сліди, залишені Богом. Тому він часто вкладав у свої пейзажі релігійний зміст. Полотно "Долина темряви смерті" є частиною серії з трьох картин під назвою „Бачення віри”. Іннес використав пейзаж, щоб передати релігійну тему. Літній чоловік, одягнений у біле, стоїть серед скелястого пейзажу спиною до глядача, спрямовуючи свій погляд на сяючий хрест у хмарах. Картину надихнув 23 Псалом Давидів, четвертий вірш якого говорить: ”Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!”(Переклад І.Хоменка)

Під враженням від цієї картини його сучасник, геніальний поет Волт Вітмен написав вірщ „Долина смерті”.

Death’s Valley

Nay, do not dream, designer dark,

Thou hast portray’d or hit thy theme entire;

I, hoverer of late by this dark valley, by its confines, having glimpses of it,

Here enter lists with thee, claiming my right to make a symbol too.

For I have seen many wounded soldiers die,

And dread suffering – have seen their lives pass off with smiles;

And I have watch’d the death-hours of the old; and seen the infant die;

The rich, with all his nurses and his doctors;

And then the poor, in meagerness and poverty;

(10) And I myself for long, O Death, have breath’d my every breath

Amid the nearness and the silent thought of thee.

 And out of these and thee,

I make a scene, a song (not fear of thee,

Nor gloom’s ravines, nor bleak, nor dark – for I do not fear thee,

Nor celebrate the struggle, or contortion, or hard-tied knot),

Of the broad blessed light and perfect air, with meadows, rippling tides, and trees and flowers and grass,

And the low hum of living breeze – and in the midst God’s beautiful eternal right hand,

Thee, holiest minister of Heaven – thee, envoy, usherer, guide at last of all,

Rich, florid, loosener of the stricture-knot call’d life,

(20) Sweet, peaceful, welcome Death.