Хто б ти не був, боюсь, що ти в полоні снів,

Боюсь, що сни твої розтануть під ногами і у твоїх руках;

Вже зараз, особливості твої, будинок, мова,  звички, прикрощі, смаки, ганьба, дурниці, радощі зникають, віддаляються від тебе,

І твої істинні Душа і Тіло стають переді мною,

Вони являються зі справ – занять, стосунків, прав, уміння, праці, одягу, будинку, покупок, ліків, продажів, харчів, напоїв, болю, смерті.

Хто б ти не був, моя рука творить поему з тебе;

Я шепочу її тобі на вухо;

Я багатьох кохав жінок й чоловіків, але нікого не кохав сильніш за тебе.

О я неспішним був і мовчазним;

Я вже давно повинен був знайти до тебе шлях;

Я ні до кого не повинен говорити, крім тебе, нікому не повинен був співати, лише тобі.

Я все покину і прийду тобі складати гімни;

Ніхто тебе не розумів, я зрозумію;

Не знав ти ні від кого справедливості –  я справедливим буду із тобою;

Ніхто в тобі не бачив досконалість – лиш я в тобі знаходжу досконалість;

Ніхто тебе не підкорив – лиш я погоджуся, щоб ти ніколи не корився;

Лиш я такий, який не стане твоїм господарем, володарем, кращим за Бога, що живе в тобі.

Художники малюють кишіння юрм і постать над всіма у центрі;

Від голови центральної фігури розходиться із сяйва золотого світла німб.

Я ж малюватиму мільйон голів, і кожна буде з німбом золотого світла;

 По моєму від розуму усіх чоловіків і всіх жінок розходяться завжди такі потоки променисті;

О, я б про тебе співав пісні величні й переможні!

Не знав ти, ким ти є – ти сам в собі дрімав усе своє життя;

Твої повіки були здебільшого закриті;

Що б не зробив ти, поверталося насмішками;

(Твоя ощадливість, знання, молитви, якщо не оберталися насмішками, чим оберталися?)

Не став ти посміховиськом;

За ними, в них, я бачу, ти чаїшся;

Я за тобою йшов там, де ніхто не проводжав тебе;

Мовчання, стіл, зухвалий вигляд, ніч, рутинні звички,

якщо тебе вони приховують від інших, від мене не сховають;

Поголене обличчя, непевний погляд, важкий характер, якщо вони їх не приймуть, то не приймуть мене;

Недбалий одяг, зіпсовані стосунки, пияцтво, скупість,

Дочасну смерть – це все я відкидаю геть.

Чоловіки й жінки того не здатні дати, що здатен дати ти;

У тих чоловіків і тих жінок такої гідності й краси немає, що є в тобі;

Ні мужності, ні стійкості у інших, що є в тобі;

Ні сподівання радості для інших, що рівна сподіванню радості для себе.

Зі свого боку, я не даю нічого будь-кому, лише тобі я віддаю свою увагу;

Я у піснях своїх прславлю Бога лише тоді, коли тебе прославлю.

Хто б ти не був!  Ти стверджуєш себе в протистоянні небезпекам!

Здаєшся ти за виглядом подібним  заходу і сходу;

Безмежні ці луги – ці ріки нескінченні – ти, як вони, безмежний, нескінченний;

Оце шаленство, стихія, шторми, мінливості природи, наявні смертні муки – це ти, вона чи він, господар їм чи господиня.

Господар або господиня у власному своєму праві шаленства, болю, пристрасті чи муки.  

Зі стоп твоїх спадуть окови -  це видасться тобі цілком достатнім;

Старий чи юний, чоловік чи жінка, суворий, втомлений, нікчемний, який завгодно – тебе назвуть таким;

Постанеш у народженні, житті, у смерті, похованні, себе ні в чому не принизиш;

Крізь злість, утрати, честолюбство, невігластво, зневіру, ось так ти прокладеш свій шлях.

To You

WHOEVER you are, I fear you are walking the walks of dreams,      

I fear these supposed realities are to melt from under your feet and hands;      

Even now, your features, joys, speech, house, trade, manners, troubles, follies, costume, crimes, dissipate away from you,           

Your true Soul and Body appear before me,   

They stand forth out of affairs—out of commerce, shops, law, science, work, forms, clothes, the house, medicine, print, buying, selling, eating, drinking, suffering, dying.                   

Whoever you are, now I place my hand upon you, that you be my poem;       

I whisper with my lips close to your ear,          

I have loved many women and men, but I love none better than you.   

O I have been dilatory and dumb;       

I should have made my way straight to you long ago;    

I should have blabb’d nothing but you, I should have chanted nothing but you.

I will leave all, and come and make the hymns of you; 

None have understood you, but I understand you;      

None have done justice to you—you have not done justice to yourself;           

None but have found you imperfect—I only find no imperfection in you;           

None but would subordinate you—I only am he who will never consent to subordinate you;   

I only am he who places over you no master, owner, better, God, beyond what waits intrinsically in yourself. 

Painters have painted their swarming groups, and the centre figure of all;         

From the head of the centre figure spreading a nimbus of gold-color’d light;    

But I paint myriads of heads, but paint no head without its nimbus of gold-color’d light;            

From my hand, from the brain of every man and woman it streams, effulgently flowing forever.           

O I could sing such grandeurs and glories about you!  

You have not known what you are—you have slumber’d upon yourself all your life;   

Your eye-lids have been the same as closed most of the time; 

What you have done returns already in mockeries;        

(Your thrift, knowledge, prayers, if they do not return in mockeries, what is their return?)       

The mockeries are not you;     

Underneath them, and within them, I see you lurk;       

I pursue you where none else has pursued you;           

Silence, the desk, the flippant expression, the night, the accustom’d routine, if these conceal you from others, or from yourself, they do not conceal you from me;     

The shaved face, the unsteady eye, the impure complexion, if these balk others, they do not balk me, 

The pert apparel, the deform’d attitude, drunkenness, greed, premature death, all these I part aside.   

There is no endowment in man or woman that is not tallied in you;      

There is no virtue, no beauty, in man or woman, but as good is in you;

No pluck, no endurance in others, but as good is in you;           

No pleasure waiting for others, but an equal pleasure waits for you.    

As for me, I give nothing to any one, except I give the like carefully to you;     

I sing the songs of the glory of none, not God, sooner than I sing the songs of the glory of you.           

Whoever you are! claim your own at any hazard!        

These shows of the east and west are tame, compared to you;  

These immense meadows—these interminable rivers—you are immense and interminable as they;      

These furies, elements, storms, motions of Nature, throes of apparent dissolution—you are he or she who is master or mistress over them,     

Master or mistress in your own right over Nature, elements, pain, passion, dissolution.

The hopples fall from your ankles—you find an unfailing sufficiency;    

Old or young, male or female, rude, low, rejected by the rest, whatever you are promulges itself;       

Through birth, life, death, burial, the means are provided, nothing is scanted;   

Through angers, losses, ambition, ignorance, ennui, what you are picks its way.