Серце моє, чи відважишся ти

Прогулятись зі мною в незвіданий край,

Де людська не ступала нога і немає доріг?

Де немає ні карти, ні провідника,

Ні людських голосів, ані дотиків рук,

Ні облич, ані губ остогидлих людей в тім краю.

Серце моє, я не знаю його,

Але тисячі літ все ніщо перед ним,

Всіх чекає в незвіданих землях чудесний цей край.

Розірвуться колись всі зв”язки,

Лиш залишиться з Часом і Простором вічний зв”язок,

Ні пітьма, ні тяжіння, ні розум, ні якісь заборони не втримають нас.

Тоді вирвемось ми і полинем туди

В Часі й Просторі, серце моє, ми готові до цього,

І озброєні добре, (О радість! О нагорода за все!) цим винагороджені, о моє серце

Darest Thou Now O Soul

Darest thou now O soul,
Walk out with me toward the unknown region,
Where neither ground is for the feet nor any path to follow?

No map there, nor guide,
Nor voice sounding, nor touch of human hand,
Nor face with blooming flesh, nor lips, are in that land.

I know it not O soul,
Nor dost thou, all is blank before us,
All waits undream'd of in that region, that inaccessible land.

Till when the ties loosen,
All but the ties eternal, Time and Space,
Nor darkness, gravitation, sense, nor any bounds bounding us.

Then we burst forth, we float,
In Time and Space O soul, prepared for them,
Equal, equipt at last, (O joy! O fruit of all!) them to fulfill O soul.