Це саме той дотик? від нього тремтить моя друга особистість,

Полум'я і небеса струменять в моїх венах,

Зрадливі думки настигають мене і вимагають допомогти їм,

Висікають блискавки з моїх тіла і крові, щоб вразити  того, хто навряд чи

          не такий, як я,

З усіх сторін хтиві провокатори сковують мої кінцівки,

Стискають вим'я мого серця, щоб зцідити його до краплі,

Поводяться зі мною розпусно, не приймають ніяких відмовок,

Розстібають мій одяг, обіймають мою оголену талію,

Спокушають мою ніяковість спокоєм сонячного світла і пасовищ,

Безсоромно відкидають геть почуття дружби,

Вони підманюють обмінюватися дотиками і приходять і пасуться на межі мене,

Ні ввічливості, ні уваги до моєї виснаженості чи мого гніву,

Скликають звідусюди  решту зграї насолоджуватися ними якийсь час,

Вони збираються всі дійти до межі і розірвати мене.

Охоронці залишають мої частини одну за одною,

Вони кидають мене беззахисного на поталу кривавому хижаку,

Вони всі прибувають на межу, щоб бути свідками і діяти проти мене.

Зрадники здають мене,

Я говорю безтямно, я втрачаю розум, я і ніхто крім мене

          найбільший зрадник,

Я з самого початку йшов до межі, власними руками вів себе до неї.

Ти мерзенний дотик! що ти робиш? моє дихання

          застряє в горлі,

Відкрий свої шлюзи, тебе надто багато для мене.

Поет ХХ століття Карл Шапіро назвав цей вірш найзначнішою подією в поезії ХІХ століття. Уітмен створив послідовність чуттєвих образів, які одночасно відчутно-сексуальні і невловимо розмиті.

"Листя трави" стали відомими в Російській імперії у перекладі К.І.Чуковського в 1907 році. Він перекладав Уітмена все своє життя - виправляв більш ранні переклади, додавав нові. Розширене видання перекладів Чуковського було надруковане у 1914 році і тут же заборонене до друку за аморальність. Весь тираж був знищений, за виключенням одного примірника, який зберіг Чуковський. Недопустимо вважати досконалим гріховне людське тіло і оспівувати кожну його частину у всіх її проявах. 

Не тільки в поезії. Стала скандальною серія фотографій "Оголені" (1883), зроблена американським художником і фотографом Томасом Ікінсом в якості навчального посібника для учнів Пенсильванської академії витончених мистецтв. Обурення громадськості аморальністю фотографій (фігові листки не прикривали причинні місця натурників) набуло такої сили, що Ікінс мусив залишити посаду директора академії, яку займав з 1876 року. 

Серед фотографій Ікінса в серії "Старий чоловік" впізнаваний Уолт Уітмен. Авжеж, він не вважав жодну частину свого тіла гіршою за іншу і не соромився жодного з людських почуттів.

Я не звинувачую себе в тому, що я Уолт Уітмен - і я не звинувачую їх у тому, що вони дякують Богу, що вони не такі, як я!

Thomas Eakins (1844-1916) "The Naked Series: Old Man", circa 1883

Томас Ікінс (1844-1916) "Оголені: Старий чоловік", близько 1883 

28

  Is this then a touch? quivering me to a new identity,

  Flames and ether making a rush for my veins,

  Treacherous tip of me reaching and crowding to help them,

  My flesh and blood playing out lightning to strike what is hardly

      different from myself,

  On all sides prurient provokers stiffening my limbs,

  Straining the udder of my heart for its withheld drip,

  Behaving licentious toward me, taking no denial,

  Depriving me of my best as for a purpose,

  Unbuttoning my clothes, holding me by the bare waist,

  Deluding my confusion with the calm of the sunlight and pasture-fields,

  Immodestly sliding the fellow-senses away,

  They bribed to swap off with touch and go and graze at the edges of me,

  No consideration, no regard for my draining strength or my anger,

  Fetching the rest of the herd around to enjoy them a while,

  Then all uniting to stand on a headland and worry me.

  The sentries desert every other part of me,

  They have left me helpless to a red marauder,

  They all come to the headland to witness and assist against me.

  I am given up by traitors,

  I talk wildly, I have lost my wits, I and nobody else am the

      greatest traitor,

  I went myself first to the headland, my own hands carried me there.

  You villain touch! what are you doing? my breath is tight in its throat,

  Unclench your floodgates, you are too much for me.