Цей стіл накритий для всіх, це м'ясо для дійсно голодних,

Воно як для грішних, так і для праведних. Я призначив зустріч

для всіх,

Я не дозволю нікого зневажити або прогнати,

Утриманка, нероба, злодій також запрошені,

Раб товстогубий запрошений і венеритик запрошений;

Тут не повинно бути різниці між ними й рештою.

Ось несміливий потиск рук, ось розвівання й пахощі волосся,

Ось мої губи торкаються твоїх, ось шепіт пристрасний,

Ось глибина і висота зображень мого обличчя віддаля,

Ось пильне занурення у себе і знов повернення.

Ти думаєш, я маю якийсь підступний задум?

Дійсно, як мають квітневі зливи й споріднена зі скелею слюда.

Тобі здається, що я вражаю?

Хіба вражає денне світло? Або вражає ранковий

           щебет горихвістки

                       у лісі?

Чи я вражаю більше, ніж вони?

В цей час говорю я про сокровенні речі,

Я не можу довіряти будь-кому, але тобі я довіряю.

19

This is the meal equally set, this the meat for natural hunger,

It is for the wicked just same as the righteous, I make appointments

with all,

I will not have a single person slighted or left away,

The kept-woman, sponger, thief, are hereby invited,

The heavy-lipp'd slave is invited, the venerealee is invited;

There shall be no difference between them and the rest.

This is the press of a bashful hand, this the float and odor of hair,

This the touch of my lips to yours, this the murmur of yearning,

This the far-off depth and height reflecting my own face,

This the thoughtful merge of myself, and the outlet again.

Do you guess I have some intricate purpose?

Well I have, for the Fourth-month showers have, and the mica on the

side of a rock has.

Do you take it I would astonish?

Does the daylight astonish? does the early redstart twittering

through the woods?

Do I astonish more than they?

This hour I tell things in confidence,

I might not tell everybody, but I will tell you.