Головна » Статті » Поезія » Уітмен Уолт |
Дикий гусак веде свою зграю крізь холодну ніч, Я-хонк кличе він, і цей заклик падає вниз до мене як запрошення, Зухвалість його може видатися безглуздою, але я уважно слухаю, Шукаю його мету і місце там, в зимовому небі.
Гострокопитий північний лось, кіт на підвіконні дому, синичка-гаїчка, лучний собачка, Виводок рохкаючої свиноматки, коли вони смикають її соски, Виводок індички і вона зі своїми напіврозкритими крилами, Я бачу в них і в собі однаковий давній закон.
Тиск моєї підошви на землю будить сотню почуттів, Вони сміються з кращого, що я можу сказати про них.
Я захоплююся тим, що виростає за порогом, Чоловіками, які живуть серед худоби чи знають смак океану або лісу. Чи будівельниками і штурманами кораблів, і майстрами з сокирами і молотами, і візниками, Я можу їсти й спати з ними тиждень за тижнем.
Хто звичайніший, скупіший, ближчий, простіший - це я, Я йду за своєю удачею, втрачаючи прибутки, Прикрашаюся, щоб подарувати себе першому, хто прийме мене, Не прохаю небо спуститися нижче з любові до мене, Роздаю її щедро завжди.
4. Song of Myself The wild gander leads his flock through the cool night, Ya-honk he says, and sounds it down to me like an invitation, The pert may suppose it meaningless, but I listening close, Find its purpose and place up there toward the wintry sky.
The sharp-hoof'd moose of the north, the cat on the house-sill, the chickadee, the prairie-dog, The litter of the grunting sow as they tug at her teats, The brood of the turkey-hen and she with her half-spread wings, I see in them and myself the same old law.
The press of my foot to the earth springs a hundred affections, They scorn the best I can do to relate them.
I am enamour'd of growing out-doors, Of men that live among cattle or taste of the ocean or woods, Of the builders and steerers of ships and the wielders of axes and mauls, and the drivers of horses, I can eat and sleep with them week in and week out.
What is commonest, cheapest, nearest, easiest, is Me, Me going in for my chances, spending for vast returns, Adorning myself to bestow myself on the first that will take me, Not asking the sky to come down to my good will, Scattering it freely forever. | |
Переглядів: 202 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |