Усе живе вмирає безумовно,

Можливо, нагла смерть кидає жереб.

Кого увечері вітали як живого,

Сьогодні у переліку померлих.

Куди душа покійника злітає,

Коли бездушну форму залишає?

За батьком плачуть діти мої милі,

Рідня в жалобі хилиться над тілом.

Не знаю я, це здобуття чи втрати,

Не відрізняю помилку від правди.

Тоді дізнаюсь, як віки минуть,

Що залишив я, славу чи ганьбу.

Жаль лиш за тим, що у небеснім світі

Вина не буде, щоб досхочу пити. 

Three Dirges: Written in Imitation of an Ancient Funeral Song

by Gladys Yang

That which has life inevitably dies, 
May the early dead their fate's haste blame 
Remembered last night amongst the living men, 
Today enrolled amongst the ghosts my name 
Where does the spirit once departed fly 
When dry form rests within the hollow wood? 
My loving children for their father cry, 
Mourning above my corpse my kinsmen good. 
No more can I distinguish loss or gain, 
No more twixt right and wrong can I decide 
For ages hence when centuries roll by 
To know my fame or shame who will abide? 
But I regret that in the world above 
I longed for wine and never had enough