Любив я випити вина в минулі днини,

Але сьогодні моя чарка марно повна,

Дивлюся сумно на медовий струмінь пінний,

Хотів би знати, чи я буду пити знову.

За мною друзі і рідня невтішно плачуть.

Щоб заспокоїти, їм щось сказати хочу,

Але ні слова губи мовити не здатні,

Не можуть відрізнити тьму від світла очі,

Я спав в високому будинку безтурботно,

І ночував у бур'янах, таке буває,

Одного разу вийшов за міські ворота,

Щоб повернутися у темряву без краю.

Написано у 427 році, тоді ж він і помер у віці 63 роки.

Second of three poems ("Three Dirges")

In former days I wanted wine to drink;
The wine this morning fills the cup in vain.
I see the spring mead with its floating foam,
And wonder when to taste of it again.
The feast before me lavishly is spread,
My relatives and friends beside me cry.
I wish to speak but lips can shape no voice,
I wish to see but light has left my eye.
I slept of old within the lofty hall,
Amidst wild weeds to rest I now descend.
When once I pass beyond the city gate
I shall return to darkness without end.