Скінчився рік, холодний і безжальний:

В благій одежі я на сонечку пригрівсь.

В садах південних листя опадає,

В садах північних догниває в купах хмиз.

В давно порожній мисці ані крихти:

На кухню поглядаю, чи не в'ється дим.

Зі мною тільки стародавні книжки,

Згасає день, і з ним край читанням моїм.

Тут тяжко, але в Чень* було ще гірше,

Гіркими докорами змучила сім”я.

В нещастях тільки пам'ять серце втішить -

Що древні мудреці страждали, як і я.

* З Конфуцієм дуже жорстоко поводилися в Чень

Chill and harsh the year draws to its close

Chill and harsh the year draws to its close:
In my cotton dress I seek sunlight on the porch.
In the southern orchard all the leaves are gone:
In the north garden rotting boughs lie heaped.
I empty my cup and drink it down to the dregs:
I look towards the kitchen, but no smoke rises.
Poems and books lie piled beside my chair:
But the light is going and I shall not have time to read them.
My life here is not like the Agony in Ch'ēn,¹
But often I have to bear bitter reproaches.
Let me then remember, to calm my heart's distress,
That the Sages of old were often in like case.

 ¹ Confucius was maltreated in Ch'ēn.

by Tao Yuanming, translated by Arthur Waley