Потрібно мати душу зимову,

Щоб закохатися в мороз і силуети

Покритих снігом сосен;

І щоб надовго завмирати

Перед кошлатим інеєм на ялівці,

Або від  виблисків колючої ялинки

Під сонцем січня; й не вважати

Шум вітру передвісником біди,

У шелесті кількох листочків

Вчувати голоси країни,

Принесені цим вітром,

Що дме  у цій оголеній місцині

Для слухача, що дослухається до снігу

І, сам один, не помічає

Нічого, що в нім є, й ніщо, чого немає. 

The Snow Man    

One must have a mind of winter
To regard the frost and the boughs
Of the pine-trees crusted with snow;

And have been cold a long time
To behold the junipers shagged with ice,
The spruces rough in the distant glitter
 
Of the January sun; and not to think
Of any misery in the sound of the wind,
In the sound of a few leaves,

Which is the sound of the land
Full of the same wind
That is blowing in the same bare place

For the listener, who listens in the snow,
And, nothing himself, beholds
Nothing that is not there and the nothing that is.