Весняний сяючий рай прийшов сюди.

Зараз тисячолиста зелень злетіла на землю.

Прощавайте, мої дні.

Тисячолистий багрянець

Прибуває сполохами світла

у свій осінній пункт призначення -

В Іспанії гроза,

Велична арагонська тиша,

В ній кінь без вершника вертається додому,

З понуреною головою. Повтори, роздуми,

Пориви й вибухи шалених почуттів

У вершника, що був,

Є завершальною основою,

Подібного до скла і сонця, життя чоловіків

і чогось іншого і її пристрасті.

Farewell Without a Guitar

Spring's bright paradise has come to this.

Now the thousand-leaved green falls to the ground.

Farewell, my days.

The thousand-leaved red

Comes to this thunder of light

As its autumnal terminal -

A Spanish storm,

A wide, still Aragonese,

In which the horse walks home without a rider,

Head down. The reflections and repetitions,

The blows and buffets of fresh senses

Of the rider that was,

Are a final construction,

Like glass and sun, of male reality

And of that other and her desire.