Аріеля тішили написані ним поеми.

Вони були про пам'ятні часи

чи щось побачене що він любив.

Інші творіння сонця

Були марними і суєтними

і повністю оплутаними чагарями.

Його Я і сонце були єдині

І його поеми, хоча й створені ним самим,

Не в меншій мірі були творіннями сонця.

Було не важливо що вони житимуть.

Важливо що їх належало сприймати

Як якусь людину чи символ,

Якусь цінність, яка хоча б наполовину

В убогості своїх слів,

була частиною цієї планети.

THE PLANET ON THE TABLE

Ariel was glad he had written his poems.

They were of a remembered time

Or of something seen that he liked.

Other makings of the sun

Were waste and welter

And the ripe shrub writhed.

His self and the sun were one

And his poems, although makings of his self,

Were no less makings of the sun.

It was not important that they survive.

What mattered was that they should bear

Some lineament or character,

Some affluence, if only half-perceived,

In the poverty of their words,

Of the planet of which were part.