Одягнений пристойно бородатий чоловік   (Пристойно вдягнений вусатий чоловік?)

Своє рішуче ні не змінює на так,

 Хоча б у так було майбутнє світу.

Ні – буде ніч, так – зійде сонце.

Якщо відкинеш суть, зречешся суті,

Вона ковзне за горизонт, ще раз,

Єдиний раз, єдина непохитна суть, яка

Не більша  вусика цикади, не більша

Думки, що повторюєш весь день, говориш

Сам собі, що слід обгрунтувати словами,

Єдину суть буття , безпомилкову, остаточну.

Ах! втішне товариство суті!

Ах! втішне товариство, мед для серця,

Для тіла сила молода від незначної фрази,

Від впевненості в суті, суть проголошує:

Нашіптує з подушки форму, коли ти спиш,

то сяють небеса над домом...

Ніколи  розум не вгамується, ніколи.

The Well Dressed Man With a Beard

The Well Dressed Man With a Beard

After the final no there comes a yes
And on that yes the future world depends.
No was the night. Yes is this present sun.
If the rejected things, the things denied,
Slid over the western cataract, yet one,
One only, one thing that was firm, even
No greater than a cricket's horn, no more
Than a thought to be rehearsed all day, a speech
Of the self that must sustain itself on speech,
One thing remaining, infallible, would be
Enough. Ah! douce campagna of that thing!
Ah! douce campagna, honey in the heart,
Green in the body, out of a petty phrase,
Out of a thing believed, a thing affirmed:
The form on the pillow humming while one sleeps,
The aureole above the humming house . . .

It can never be satisfied, the mind, never.