Це сталось, коли я сказав:

„Немає тут поняття істини”,

Рясним здається виноград,

Лисиця вибігла з нори.

Ти... Ти сказала:

„В цьому є багато правди,

Але не з неї істини творять”.

Тоді дерева серед ночі змінилися,

В тумані зеленому й тумані синьому

Були ми силуетами у лісі.

Вважали ми себе самотніми.

Це сталось, коли я сказав:

„Немає мови у вигляді окремих слів.

У сумі складових є лиш частини.

Світ слід вимірювать на око”;

Це сталось, коли ти сказала:

„Ідоли бачили багато злиднів,

Змій, золота і вошей,

Та це не так”;

Це сталося, коли мовчання було найдовшим

І найбільшим, ніч найвідвертіша була,

Пахощі осені найтепліші,

Найінтимніші і довірливі.

On the Road Home

It was when I said,
"There is no such thing as the truth,"
That the grapes seemed fatter.
The fox ran out of his hole.

You … You said,
"There are many truths,
But they are not parts of a truth.”
Then the tree, at night, began to change,

Smoking through green and smoking blue.
We were two figures in a wood.
We said we stood alone.

It was when I said,
"Words are not forms of a single word.
In the sum of the parts, there are only the parts.
The world must be measured by eye”;

It was when you said,
"The idols have seen lots of poverty,
Snakes and gold and lice,
But not the truth”;

It was at that time, that the silence was largest
And longest, the night was roundest,
The fragrance of the autumn warmest,
Closest and strongest.