Я перекладаю вірш Домінго Альфонсо

який називається Переправа через річку.

Коли я відриваюся від сторінок вже ніч.

Я ходжу по кімнаті знаючи про привидів

які виникають в тиші.

У спальні спить Марія.

Я стою в дверях і дивлюся як вона дихає

і уявляю як це буде

коли хтось із нас помре.

За 8 років

ми не розлучалися більше ніж на кілька днів.

Кіт зіскочив мені під ноги і продефілював мимо.

Я відкрив двері чорного входу. За ними

взагалі жодного звуку. Якщо хтось

кличе когось в цей час ночі

я його не чую. Вега самотньо

миготить угорі, тисячі світлових років

до сузір'я Ліри.

Велика арфа безмовна.

CROSSING THE RIVER
I am translating a poem by Domingo Alfonso
called Crossing the River.
When I lift my head from the page it is night.
I walk thru the rooms aware of the shapes
that loom in the silence.
In the bedroom Mary has fallen asleep.
I stand in the doorway & watch her breathing
& wonder what it will be like
when one of us dies.
In 8 years
we have not been apart for more than a few days.
The cat drops to my feet & sashays past me.
I open the side door. Outside
there is no sound whatsoever. If things
call to each other at this hour of night
I do not hear them. Vega alone
gleams overhead, thousands of light years
off in the region of Lyra.
The great harp is still.