Глянь, якщо це не можна влаштувати,

то забудь.

Але переконайся

чи мене чисто поголили, гаразд?

Чи мої нігті не брудні

і чи мій бідний мертвий ніс

не крапле на мою сорочку

під час відправи.

І якби ти міг

покласти чисту зручну подушку

мені під голову

у домовину -

я розумію, що звучить це по дурному

та я не міг ніколи

спокійно без неї спати.

Хотілося б м'яку,

але якщо на те пішло

згодиться будь-яка стара подушка.

І прошу, не зрізати квітів:

Хай розростуться бур'яни

хай процвітають

над каменем. Живі,

вони доволі гарні

по своєму.

І друже

я був би радий

якщо ти трішечки сплакнеш

коли мене опустять

в землю

і якщо навіть через роки

ти все ще час від часу

про мене згадуєш - нехай нічого

більше, тільки якийсь мій вчинок

або жарт - або ще краще

образ з якогось мого вірша

що назавжди тобі запам'ятався

запав у серце

своєю милосердністю

чи доброзичним гумором -

і в мить

коли світ

творить нове

містичне

і я живий

ми знову разом.

Codicil

Look, if it can’t be arranged

then forget it.

But make certain

I have a clean shave, OK?

& my nails aren’t filthy

& my poor dead nose

doesn’t dribble over my shirt

during the service.

& if you could

put a nice clean pillow

under my head

in the casket —

I know it sounds silly

but I could never

sleep soundly without one.

Preferably soft,

but if it comes to that

any old pillow will do.

& please, no cut flowers:

just let the weeds of the place

be permitted to flourish

over the stone. Alive,

they are lovely enough

in their own right.

& friends

how pleased I would be

if you sniffled a bit

when they lower me

into the ground

& if, even years later,

you still think of me

now & again — if nothing

more than one of my gestures

or jokes — or better yet

a figure from one of my poems

that had always stuck in your head

nudging open the heart

with its grace

or disarming humor —

a moment

in which the world

is made new

& mysterious

& I am alive

& we are together again.