Поглянь, омана давня ще раз повертається

По стежці польовій, коли цикорій розгорається

Як очі літа, в полудень синіють краплі сяйва, 

І серце тягнеться до них і знов жадає:

Жадає вийти за межу у світ печалей

За кожним сплеском щастя, спогади потонуть

В тумані бризок золотих, сон оборонить

Від змін і ночі, вслід все інше обступає.

Любове, ми вловили досконалість світу,

Як уловив цикорій дивне сяйво самоцвіту:

Згорає літо, його квіти швидко блякнуть -

Омана вічна, що можливо замінити

Призначення для сонця й глини, духу й літа,

Якщо колись у згоді з ними заспівати!

CECIL DAY-LEWIS "O DREAMS, O DESTINATIONS - VIII"

But look, the old illusion still returns,

Walking a field-path where the succory burns

Like summer's eye, blue lustre-drops of noon,

And the heart follows it and freshly yearns:

Yearns to the sighing distances beyond

Each height of happiness, the vista drowned

In gold-dust haze, and dreams itself immune

From change and night to which all else is bound.

Love, we have caught perfection for a day

As succory holds a gem of halcyon ray: (безжурний промінь)

Summer bums out, its flower will tarnish soon--

Deathless illusion, that could so relay

The truth of flesh and spirit, sun and clay

Singing for once together all in tune!