Увесь цей час, коли гримить в повітрі грім:

Рве нерви, квіти блискавок палають.

Тремтять пампаси, яблуко стає пругким,

Відблиск троянд надмірний або зайвий.

Година тягнеться, чекаємо кінця

Чого? - з вуст ясновидця лопотіння

Банальне на лужку? Від неба посланця

Ангела - з жезлом золотим, в огні купину?

Шторм не вщухав. Але троянда згодом

Полум'яніла, гасла, знов палала,

Як серце вогняне, і подих зачаїли

Пампаси, яблуня вслухалася в негоду.

Так звинувачення ніколи не звучало -

Від мовленого Слова прикривалось тіло,

CECIL DAY-LEWIS "O DREAMS, O DESTINATIONS - 5"

All that time there was thunder in the air:

Our nerves branched and flickered with summer lightning.

The taut crab-apple, the pampas quivering, the glare

On the roses seemed irrelevant, or a heightening

At most of the sealed-up hour wherein we awaited

What? - some explosive oracle to abash

The platitudes on the lawn? heaven's delegated

Angel - the golden rod, our burning bush?

No storm broke. Yet in retrospect the rose

Mounting vermilion, fading, glowing again

Like a fire's heart, that breathless inspiration

Of pampas grass, crab-tree's attentive pose

Never were so divinely charged as then -

The veiled Word's flesh, a near annunciation.